І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
Той устав і пішов у свій дім.
А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…
(Мт 9:1-8)
Кожна людина, слухаючи євангельське читання кожної неділі намагається в певному сенсі сама зустрітися з Христом для того, щоб щось від нього отримати. Висновок цей напрошується із самих Євангелій, коли бачимо зустрічі Ісуса Христа з різними людьми, що самі чогось від нього очікували. Хтось хотів отримати зцілення, хтось відповіді на питання, що тривожили душу, хтось шукав хліба, а хтось наживи. Найбільше, напевно, було тих, яких перемагала цікавість та бажання отримати нових вражень, андреналіну, як ми кажемо сьогодні. Відмінність між слухачами Ісуса тоді і сьогодні полягає в тому, що цікавість не є тою рушійною силою, що штовхає сучасну людину до храму на зустріч з Богом. На перший план виходить бажання не виділятися та «згідно традиції» вдати, що уважно слухаємо Святе Євангеліє, можливо навіть приклякнувши у побожній поставі біля аналою. Так чи інакше, але найчастіше, виходимо з відправи такими, як і прийшли.
Сьогоднішня розповідь євангелиста Матея каже про того, хто після зустрічі з Ісусом став іншою людиною, а також про тих, хто став ще гіршим ніж був. Тих, хто став гіршим, на жаль, відійшло від Христа більше. Той, хто змінився, імені його не згадується, але зрозумілим є те, що дістав від Ісуса те, чого прагнув найбільше, ба навіть ще більше від того, чого очікував. Те, що він отримав, називається зціленням. Якщо б Христос йому просто повернув тілесне здоров’я, його можна було б назвати чудесним лікарем, можливо екстрасенсом, як модно казати сьогодні. Але правдиве зцілення, яке може дати лише Господь, полягає у вибавленні від найтяжчої недуги, яка називається гріхом. Ця недуга спричиняє катастрофічні, але відворотні зміни не лише на душі, але й на тілі людини. Вона здатна отруювати не лише життя самого хворого, а й всіх оточуючих та навіть середовища навколо. Симптомами цієї хвороби є небажання чогось в собі змінювати, внутрішнє задоволення своїм станом та відмова прийняття Господа Бога, як першої особи, від якої ми повністю залежні. В багатьох випадках, симптоми гріха проявляються на тілі та спричиняють не лише внутрішні, а й зовнішні зміни. Найгіршим, можливо, симптомом гріха є залежність від нього. Людина стає залежною від «ін’єкцій» гріха, щоб отримати внутрішнє задоволення, що «все в порядку». Кінець того, цілковите рабство та цілковите прийняття всіх наслідків гріха не як особисту провину, а як «кару божу». Винуватцем своїх проблем починаємо вважати Того, хто зі свого боку дав 10 заповідей, Святі Тайни, заснував Церкву Божу та багато більше для того, щоб ми стали вибраними синами Його, а не рабами Диявола.
«Бадьорися сину, відпускаються гріхи твої, встань і ходи». Ці слова представляються нам як безболісна операція, яку вчинив Ісус Христос над розслабленим чоловіком. Що може бути простіше за таку операцію, яка не потребує вишколеного персоналу, надсучасного устаткування, глибинних знань анатомії. Операційним столом стається ложе розслабленого, яке він забирає з собою на свідоцтво собі і іншим про те, що отримав від Бога більше того, на що розраховував.
Англійський письменник Оскар Уайльд написав одного дня, як він сам виразився, "кращу в світі розповідь": "Христос прийшов з білої рівнини в пурпурове місто і, коли Він проходив по першій вулиці, Він почув голоси і побачив п'яну молоду людину, що звісилася з підвіконня. "Чому ти розтрачуєш душу свою в пияцтві?" - запитав Він. "Господи, - сказав молодий чоловік, - я був прокажений, і Ти зцілив мене, що ж ще мені залишається робити?" Далі в місті Ісус побачив молодого хлопця, що йшов за жінкою легкої поведінки. Він сказав: "Чому ти розчиняєш душу в розпусті?" А хлопець відповідає: "Господи, я був сліпий, і Ти зцілив мене. Що ж мені ще залишається робити?" Нарешті, в центрі міста Він побачив стару людину, що повзала по землі і ридала; коли Ісус запитав його, чому він ридає, старий відповів: "Господи, я був мертвий, і Ти воскресив мене до життя, що мені залишається робити як не плакати?"
Не знаємо яке було подальше майбутнє чоловіка, якого оздоровив Ісус Христос, але чомусь є впевненість в тому, що ложе, яке він із собою забрав, ще довго йому нагадувало про його минулий стан. Так само і кожен з нас носить на собі шрами від минулих гріхів, які час від часу дають про себе знати. Коли нам хтось про них нагадує, коли ми бачимо іншу людину, яка переживає зараз те, що ми вже пережили, або коли спогадами порушуємо загоєні рани. Тут ми можемо відіграти дуже важливу роль, як «асистенти» Небесного Лікаря, що на своєму прикладі показують іншим велику доброту Бога, що встановив нам Святу Тайну Сповіді, як майже безболісну операцію з видалення гріха та дарування своєї божественної благодаті.
Поруч з нами завжди є ті, хто відраджуватиме прибігати до сповідальниці, як духовної лічниці та радитиме більш «традиційні» методи: алкоголь, розваги, наркотики, «прийняття себе таким як є» та ін. Все це хіба ще більше нас ранить та вкидає в руки того, хто сам є невиліковно хворим на гріх гордості, тобто диявола.
Тому, дорогі мої, при першій добрій нагоді, прибігніть до Того, що чекає на вас у Тайні Покаяння зі словами «Хочу стати здоровим» та отримавши зцілення, взяти відповідальність за власне життя, як це зробив у сьогоднішній євангельській розповіді розслаблений чоловік, що на слово Ісуса взяв своє ложе і пішов додому. Можливо і ми сьогодні вийдемо з храму не з порожнім серцем, а візьмемо собі з Євангелія щось, що грітиме нашу душу ще довший часта нагадуватиме про якісні зміни, що відбулися з нами при зустрічі з Ісусом Христом. Амінь.
Коментарі
Дописати коментар