Проповідь на неділю Всіх Святих Українського народу

Сьогодні кожен, хто входив до храму мав нагоду приступити до тетраподу, щоб поцілунком вшанувати ікону, на якій зображено дуже багато людей. Ці люди стоять в різному одязі, мають різну стать та статус, належать до різних епох. Але, коли уважно вдивитися в їхні обличчя, серце обов̓язково підкаже, що ми маємо з ними щось спільне. Цією спільною рисою є наше походження. Там зображені не чужинц., а ті, хто дихали тим самим повітрям, що і ми. Там зображені ті, хто сказав таке саме перше слово, яке ми сказали: „Мама!”. Там зображені ті, хто чули за життя подібний шум дерев, спів пташок, та шум гірської ріки, подібно, як і ми. Вони навіть говорили та думали подібними з нами словами, носили подібні імена. Чому? Бо вони також були українцями. Є дуже мало з того, що нас з ними різнить, але те, що різнить, надзвичайно важливе. Вони вже там, де нас нема, але всі маємо там бути. Кожен, хто сьогодні молився у храмі, заносив свої молитви до Господа Бога через посередництво дуже впливових осіб. „Всі святі Українського народу”, так називаємо тих, хто удостоївся честі спочити у Господі та осягнути небесну Батьківщину. Мученики, страстотерпці, рівноапостольні, преподовні, святителі, священномученики ісповідники. Це лише малий „послужний список”, яким наш народ славиться перед Божим престолом. Давайте разом подумаймо, що нам може розказати назва неділі, що за Рішенням Синоду єпископів УГКЦ постановлено святкувати як празник Всіх святих українського народу.

У назві сьогоднішньої неділі, четвертої по зіслання Святого Духа, є все, що нам потрібно знати про сьогоднішнє свято. Коли кажемо слово „всі”, маємо на увазі не лише тих, кого зображують на іконах, а й тих невідомих святих, хто добре сповняв свій монаший подвиг, хто був зразковим сім̓янином та протиставився багатьом спокусам, хто загинув на полі бою, віддаючи своє життя за батьківщину, виявив найбільший прояв любові. Маємо на увазі багатьох невинно-убієнних своїми матерями дітей. Маємо на увазі невинно заморених штучно створеними голодами. Маємо на увазі ісповідників віри, що за право називатися греко-католиками ешалонами вивозилися в Сибір. Коли кажемо всі, маємо на увазі тисячі людей, що живуть поруч з нами та у важких економічних обставинах не втрачають людського обличчя та не розмінюються зі своєю совістю. Тисячі людей, що не уявляють свого життя без частої Святої Тайни Покаяння та Євхаристії. Маємо на увазі десятки тисяч людей з особливими потребами, що живуть поруч з нами, але яких ми намагаємося не помічати.....  Як багато може нам сказати слово „всі”.

Коли кажемо слово „святі”, Церква вказує на особливе відношення, яке ці люди мають із Господом Богом. Це люди про яких можемо сказати „спочилі в Бозі” або „живуть в Бозі”. Люди, які своїм життям уподібнювалися та уподібнюються з терплячим Христом. Для когось те уподібнення полягало у вінку мучеництва, для когось у глибшому пізнанні Бога, для когось, тілесні страждання, а для когось, щоденне сповнення Божої волі. Святий, це вибраний, хто належав до покликаних, але духовно дозрів до вибранництва.

Коли Говоримо „Українського народу”, або як інколи кажуть „Землі Української”,  розуміємо не нашу спорідненість з ними, а щось більше. Переконаний, що серед тих кого іменуємо „Всі святі українського народу”, було чимало не українців, а людей інших національностей: поляків, росіян, євреїв та інших, хто вважав Україну своєю Батьківщиною.

Цим святом, що ми сьогодні так урочисто спогадуємо, Свята Церква хоче осягнути дві найважливіші цілі. По-перше, вказати нам приклад для наслідування, приклад, що нам українцям є дуже близький по духу. Приклад, що покаже, наскільки реально є осягнути вінок святості. По- друге, звичайно попросити заступництва у соньма численних наших святих, як тих, що належать до „Церкви прославленої”, так і тих, що належать до „Церкви воюючої”. Це заступництво сьогодні нам дуже і дуже потрібне. Щоб наш народ ставав святим народом, а наші закони не видавалися всупереч законам Божим. Щоб віра в Триєдиного Бога єднала все наше суспільство, а не була розмінною монетою в руках політиків. Та насамкінець, щоб весь наш український народ єдиним серцем і устами прославляв Господа Бота тут на землі, а колись і у Божому Царстві. Амінь!