Не прогавмо цей шанс

Проповідь на Другу Неділю Великого Посту


Друга неділя Великого Посту має окрему назву «Неділя Розслабленого». Євангельське читання цієї неділі є надзвичайно повчальне і по-своєму колоритне. Кожен, хто слухає і читає уривок Євангелія Марка, дуже легко може уявти все, що відбувалося в Капернаумі, домі, у якому замешкав Ісус Христос після того, як був охрищений у Йордані від Івана.
Початок проповіді Ісуса Христа мав великий успіх. Свої слова про Царство Боже він підсилював знаками цього Царства, тобто чудами та зціленнями. Уривок Євангелія Марка про оздоровлення розслабленого переносить нас далеко назад і робить нас свідками незвичної події. Дуже багато людей настільки загорілися словами Ісусової проповіді, що увійшли до Його дому, повністю заповнивши приміщення. Не кожен з присутніх у домі був відкритий на слухання. Багато хто, чиїм обов’язком мало б стати слухання, насправді хотіли лише одного – підловити Ісуса на слові чи вчинку. Раптом голос Ісуса перекриває незрозумілий шум зверху: на голови присутніх посипалася глина, якою перемащували шви на дерев’яній стелі єврейських будинків. Далі більше. На очах усіх присутніх на мотузках спускають ложе і чоловіка на ньому. Нечувана наглість! Без жодного запрошення, дозволу, в такий брутальний спосіб вриватися до дому знаменитого проповідника, де було присутньо на слуханні стільки поважних людей: фарисеїв, законовчителів та ін. Можемо собі лише уявити обурення, яке охопило всіх присутніх. Але у домі була одна людина, яка не бачила в цьому наглості, яка не звертала уваги на пилюку, глину, не зважала на обурення присутніх. Ця особа бачила одне: велику віру кількох чоловіків, що скупчилисяч над отвором у стелі і з цікавістю заглядали зверху. Окрім Ісуса, цього ніхто не міг зауважити. Дивно, але Ісус навіть не вступає в діалог з розслабленим, як зазвичай робив з тими, хто потребував оздоровлення. Йому для чуда вистачило віри тих, кого по праву можна назвати друзями. «Встань, візьми своє ложе і йди!», каже Ісус розслабленому. Легко сказати, але важко зробити. Це ж треба не просто встати, але кожного зрушити з місця, пропихаючись із ложем до виходу. З розслабленим зарухався весь дім, супроводжуючи його хтось викриками радості і здивування, а від когось, можливо, отримавши і стусана чи дорікання. Дорікання стосувалося не лише того, хто виходив з дому, не знаючи, що з ним відбувається. Дорікання стосувалися також Ісуса. Як посмів він сказати: «Прощаються всі гріхи твої!»? Кого він із себе робить. Для Ісуса людська невдяка і заскорузлість серця не є чимось новим. Як можна було недобачити того зв’язку, що існував між словами Ісуса про прощення гріхів і тим, що чоловік встав, взяв ложе і вийшов. Причини його паралічу крилися у духовній площині. Ісус усунувши причину хвороби, гріх, сказав розслабленому встати і вийти. Для людини, яка слухала Ісуса перед цим з відкритим серцем, не було нічого незрозумілого. Ті ж, що не хотіли чути, не могли і добачити того, ким насправді він є.
У  цій всій історії є чимало того, що зробило б наше духовне життя дійсно іншим. Серед нас є багато людей, що потребують сторонньої допомоги, щоб зустрітися з Ісусом. Інколи наша з вами допомога таким людям є просто необхідна. Не потрібно зважати на когось, перейматися другорядними речами, а  йти до цілі з вірою, нехай часом комусь це здасться незвичним. Можливо, бачачи нашу віру, тих, хто «розбирають стелю» Господь змінить життя дорогій нам людині. Також і ми можемо бути «розслабленими» духовно. Просімо інших людей молитися за нас. Можливо бачачи чиюсь віру, Ісус нам дарує свою благодать.
Не забуваймо і про гріх, що паралізовує нас духовно. Спішімо до Тайни Покаяння, де постаємо перед Богом «лежачими на ложі і в духовному бруді». Той, хто простив гріхи розслабленому,   зробить здоровими і нас. Людина, яка отримала від Господа якийсь дарунок, завжди створює замішання в душах інших людей. Хтось починає більше вірити, а хтось нарікатиме на Ісуса. Наш приклад і доказ зустрічі з Ісусом, наше „ложе”, може зачіпити не одного навколо. Але лише віруюча людина за цей „дотик” дякуватиме Ісусу.
У часі Великого посту завдяки розповіді про оздоровлення розслабленого, перед нами стоїть потрійне завдання. Якщо біля нас є хтось, хто є духовно розслаблений, допомогти принаймні своєю молитвою „розібрати стелю божого дому” і поставити потреби нашого ближнього перед Ісусом. Також добачити своє розслаблення та дозволити комусь, довіритися комусь, хто зможе „спустити нас” до Ісуса.  І, наостанок, знайти у собі сили за допомогою посту та молитви покинути „ложе, на якому ми розпластані горілиць,” покаявшись від своєї духовної скверни.
У цю неділю вартує також подякувати тим, хто є нашими друзями. Можливо, завдяки комусь ми стали на шлях спасіння, відбулася наша особиста зустріч із Спасителем. Таким друзям маємо обов̓язок бути вдячними протягом усього нашого життя.

Коментарі