Нещодавно довелося в одному з храмів молитися Хресну Дорогу. Нас було 2 священики. Ми молилися разом з невеликою групою людей. Мою увагу привернув кущ білої троянди у глиняному горщику перед іконостасом. Я ніяк не міг з 2-3 метрів зрозуміти, чи він справжній чи штучний. Я довго намагався для себе це зрозуміти, але не міг. Ставало щораз цікавіше, молитися уважно ставало дедалі важче. Коли я подивився у протилежний бік іконостасу, я зауважив такий самий кущ, у такому ж горщику. Тільки тоді я зрозумів, що вони обидва штучні. Це стало зрозуміло після того, як я зауважив їх повну тотожність. На кожному кущі по три квітки, і два бутони. Листя, та розміщення квіток повністю співпадало. У природі так не буває. Якраз через немислиму різноманітність, все у природі є прекрасним.
Як не можна знайти абсолютно тотожних кущів троянд, так само неповторна кожна людина. І чим людина неповторніша, тм більше люлина є «справжніша.» Бути собою молодій людині нелегко. Часто хочеться копіювати когось, наслідувати успішних людей. Дуже важливо знати і пам’ятати, що для Бога ми завжди неповторні і справжні. Навіть наслідуючи Ісуса Христа, зростаючи у ньому, святі завжди залишалися самими собою, неповторними та подібними до свого ідеалу, Ісуса Христа. Тому і ми повинні цінити свою індивідуальність та неповторність. Бажаючи ототожнити себе з якоюсь іншою людиною, ми непомітно перетворюємося на штучну квітку, замість того, щоб бути для когось носієм справжньої, духовної краси.
Коментарі
Дописати коментар