Bід Луки 5:1-11
1 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Все наше життя складається із зустрічей.Немає і дня, щоб ми нікого не зустріли. Навіть самотня людина так чи інакше переживає зустріч із Богом чи самою собою. Самотності, як такої не існує. Самотня людина не та, яка ні з ким не зустрічається, а та, яка нікого не потребує.
Цей євангельський уривок св. Луки є також про одну зустріч. Без цієї зустрічі не могло бути покликання, адже кожному покликанню передує якась зустріч. Покликанням апостолів розпочинається новий етап життя не лише самих рибалок, але і самого Ісуса Христа. Розпочинається цей етап з того, що Бог втручається в рутинне життя галилейських мужів, що жили з того, що їм давало море. Одна зустріч змінила, радше перевернула звичний спосіб їхнього існування. "Жодне серце не страждає, коли вирушає на пошуки своєї мрії, бо кожна мить цих пошуків - це зустріч з Богом і Вічністю". - писав Пауло Коельо. Сівши в човен Симона, Ісус тим самим ніби каже про те, що хоче розділити з ним його життя. Більше того, Христос виявляє те, що станеться з людиною, яка впустить в своє життя Бога. Вона отримає більше, ніж може очікувати. Після свого Воскресіння Ісус зробить щось подібне, щоб переконати апостолів в тому, що є живий. І спогади про цю чудесну ловитву риби нагадають тим, хто через якесь розчарування повернулися до свого попереднього життя їхнє правдиве покликання - стати ловцями людей, а відтак апостолами.
Не всіх сучасних ловців людей можна назвати апостолами. Вулицями наших міст і сіл ходять немало тих, яких колись стосуватимуться слова Ісуса "Я вас не знаю". Чимало з тих ловців, які так і не стали апостолами, стоять сьогодні біля автобусних зупинок з стосами журналів чи книг, ще багато з таких ловців ходять від міста до міста у чудернацькому вбранні, співаючи чудернацьких пісень і викрикуючи незрозуміле "харе крішна". Є сотні інших ловців біля наших шкіл, що пропонують придбати чудодійну таблетку, що робить людину "щасливою". І як не згадати про ще одних ловців, які з біл-бордів та флаєрів пропонують нам з вами щасливе майбуття, якщо за них віддамо чи продамо свій голос. Що відрізнає просто ловця людей від апостола? Той, хто ловить людей, робить це для власної користі чи користі своєї організації або партії. Апостол сповнює місію післанництва для Царства Божого, якого "око не бачило і вухо не чуло". Провівши майже три роки з Ісусом Христом, його учні бачили те, в чому полягає місія апостола - служіння.
Спілкуючись із спів-братами у священстві, питаємося один одного "Де ти служиш?". Це виглядає на просте запитання про географічну місцину на карті України чи світу. Але насправді, як запитання, так і відповідь на нього несуть незрівнянно більше: "Кому з тих, кого зловив для Божого Царства ти служиш". Не завжди нашу працю можна назвати апостольською. Більше подібна вона до праці ловців людей. Ми переймаємося кількістю дворів, вірних, парафій, громад. Натомість апостольська праця має мало відношення до кількості, радше до якості. Тому, не завжди радіє серце, коли багато вірян приступає до Причастя на храмовий празник чи прощі, адже більшість із причасників вже лише чекаючи своєї черги нагрішать деколи більше, ніж ті, що того дня не причащаються. Прикро, коли священик, тримаючи Ісуса в руках повинен вислуховувати образи, незадоволення, а часом і прокльони християн, яких хтось зловив, але ніколи їм не служив.
Важко є бути апостолом, легше є бути простим ловцем людей. А ще легше просто залишитися рибалкою, не послухавши голосу Божого, що кличе до служіння. Кому більше дано, з того більше колись запитають.Чи не так?
Коментарі
Дописати коментар