Притча про багача і Лазаря, яка
читається цієї неділі дуже багато промовляла до слухачів, що чули Ісуса. Не
може залишити байдужими і нас з вами, що зібрані в цей день у Божому храмі. Її
події розгортаються дещо у відмінний спосіб, ніж в інших притчах, адже події
мають місце не на землі. Перша частина притчі є дуже короткою, як наше життя.
Христос дуже фрагментарно згадує про існування якогось безіменного багача.
Більше зупиняється на вбогому на ім’я Лазар. Його не просто «поховали», як багача, а по
смерті «віднесли на лоно Авраама». Відтак діалог між багачем і Авраамом і є тим
зерном притчі, до якого спрямовується увага слухача.
Беручи назагал, ця, відома нам,
притча говорить про існування життя після життя і смерть після смерті. Все, що
Христос хоче, щоб ми взяли собі до серця з цієї притчі, так це те, що ми маємо
лише одне життя. Ми маємо всі необхідні засоби для нашого спасіння і вибір,
який людина робить за життя впливає на те, що буде з нами після смерті. Вибір
Багача був очевидним. Він жив для себе. Вибір убогого на ім’я Лазар був
очевидним також – він терпеливо і без нарікання переносив страждання, знаючи
їхню минущість. Що корисного зробив Лазар за свого життя, щоб спастися? Тут не
згадано про його відвідини храму. Тут не пишеться про діла милосердя для
ближніх. Тут немає нічого про те, що він відповідально відносився до Богом
створеного світу. Але тут є слово, яке сильно його характеризує, благо, наша
мова це дуже вдало передає. Він був УБОГИЙ, він був «у Бога». Іншими словами,
Лазар відзначався чеснотою добровільної убогості. Він міг стати розбійником,
красти у багатого, видурювати гроші в довірливих людей, як це роблять сьогодні
деякі пройдисвіти. Але він просто лежав, вкритий струпами, якому пси приходили
лизати його рани. Багач був засуджений
не через багатство, а через байдужість. «Якщо ти байдужий до страждань інших,
ти не заслуговуєш називатися людиною», писав багато років тому перський поет
Сааді. Може тому, імені багача і не згадує наш Спаситель?
Сучасна людина не може до кінця
прийняти сказане Христом дві тисячі років тому. Хто з нас хоче бути убогим?
Сучасних людей швидше характеризує прагнення до накопичення багатства за всяку ціну.
Гіркою правдою є те, що часто-густо тією ціною є сотворений люблячим Богом
світ. Сотворіння платить величезну ціну за те, що перебуває поруч з людиною.
Подібно, як той Лазар на порозі дому багача лежав вкрититий струпами, таким є і
все, що нас сьогодні оточує. Чи не нагадує нікому вигорівша навесні чи ввосени
земля із метровими мурашниками на поверхні когось із струпами і ранами? Як
можна байдуже відноситися до того, що людина хоче сховати свою безгосподарність
і безвідповідальність, запаливши землю-годувальницю? І що можуть зробити
беззахисні тварини перед людиною – вінцем творіння, що перетворилася на «вінець
беззаконня»? Яку відповідь ми дамо Господу Богу за все життя прожите тут на
землі? Чи часом не матимемо ми оскаржувача все створіння, яке стільки
натерпілося від людського хижацтва? Тому все, що ми можемо винести із цієї
притчі, це те, що ми не маємо шансу на помилку. Ніхто не зробить за нас те, до
чого ми покликані самі. Найперше, не бути байдужими. Мати широко відкриті очі і
серце на потреби як ближнього, так і всього створеного світу, відповідальними
управителями якого кожен з нас покликаний бути. Також потрібно не лише бачити і
вболівати, але робити конкретні кроки для дияконії ближньому і природі. Для св.
Франциска місяць, сонце, тварини, дерева – все сприймалося ним як ближній,
«менший брат». Важко дорівнятися духовній досконалості цього святого,
заступника всіх екологів. Але рухатися в такому напрямку повинен кожен, хто
носить високе ім’я християнина. Щоб бути «піднесеним на лоно Авраама» - отримати
вічну щасливість в небі, а не просто бути похованим, треба намагатися прожити
життя гідно і достойно. Наша гідність показана у Втіленні Ісуса Христа.
Достойність наша показана в образі розбійника, розп’ятого праворуч Ісуса, що
перший з усіх отримав вічне спасіння через правдиве навернення. Навернімося і
ми тут і зараз, вчинімо правдиву екологічну метанойю, щоб почути від нашого
Господа ті ж слова, які останніми почув той розп’ятий на хресті розбійник:
«Сьогодні будеш зі мною в раю».
Амінь!
Коментарі
Дописати коментар