У фільмі "Золото" герой фільму розказав повчальну істрію. Христофор Колумб, у своєму щоденнику пишучи королеві Іспанії про сприяння своїй експедиції, писав про важливість навернення до християнської віри тубільців. При цьому, в листі слово "Бог" було вжито 26 разів, а слово "золото" 140. Допомога дуже скоро надійшла з Іспанії. Навертав Колумб небагато. Але за короткий період померло сотні тисяч туземців на каторжних роботах, видобуваючи золото. З того часу змінилося мало. Шматочок жовтого металу, який легко конвертовується в гроші, владу, впливовість, впізнаваність, має той самий вплив, що справив на королеву Ізабеллу. Має він вплив і на священиків. Багато людей, які приходять до храму, дуже хотіли б чути більше про Бога. Але буває так, що слово "Бог" може звучати рідше від слів "пожертва" чи "гроші". То не такі вже часті випадки, але вони є. Всі розуміють, наскільки великою чеснотою для християнина є жертовність. Але слова про важливість жертовності не можуть замінити благовістя Євангелія. Йдеться лише про акценти. Цікаво було б кожному зробити власний іспит сумління щодо слова чи слів які ми вживаємо найчастіше в проповідях чи зверненні до вірних. Акценти вірішують те, кому ми наспрааді служимо і навіщо. Дуже не хочеться прибігати до такої хитрості Колумба, тим більше, що наша "експедиція" є до Божого Царства, а не Азії чи Америки.
Спасибі, отче, за такий цікавий коментар. "Киданням на тацю" (кидати не копіки, щоб не дзвеніло, а паперові гроші; кидати під пильним наглядом сусіда збоку- щоб не вкинути менше бо "що тоді люди про мене скажуть") люди дуже незадоволені: вкидають примусово, а потім нарікають. Може варто було б відмовитися від "таці", а перейти виключно до скринь для пожертв (щоб анонімно та цілком добровільно)?
ВідповістиВидалитиЦе питання можна вирішити в окремо взятій громаді
Видалити