Жив собі чоловік. Він змалку боявся власної тіні. Ввечері нікуди не виходив, щоб часом при світлі місяця чи ліхтарів її часом не побачити. Але і вдень при сонячному світлі також намагався нікуди не виходити. Йому завжди було комфортно гуляти в похмуру погоду, а працювати при слабкому світлі, щоб вкотре не боятися. Страх був сильнішим за нього. Власна тінь робила його життя нестерпним. Якось на вулиці той чоловік познайомився з жінкою, почали зустрічатися. Вона зауважила, що він відрізняється від інших чоловіків і веде себе дивно. Тому відкрито запитала, що з ним не так. Чоловік, ніяковіючи, розповів їй про свій страх. Жодного докору в свій бік він не почув, жодних насмішок. І тоді він освічився їй. Жінка сказала у відповідь: якщо ти любиш мене, полюби і мою тінь. Тримаючись за руки він вийшов з нею вночі на вулицю, залиту місячним світлом. Він подивився на дві тіні, які трималися за руки і засміявся. Власна тінь йому навіть почала подобатись.
Коментарі
Дописати коментар