Нещодавно у Фейсбуці довелося прочитати про певний закид Церкві в тому, що в храмах відбувається освячення зілля, фруктів, великодніх кошиків, галузок тощо. Як аргумент, подається твердження про те, що люди відносяться до освячених речей, як до оберегів. Тобто Церква сама винна, що у людей формується нездорова, а часом і шкідлива духовість. Ніхто не заперечує, що таке трапляється і чимало "християн", йдуть до храму лише тоді, коли є нагода щось посвятити. Не всі священики зрозуміло пояснюють і обґрунтовують всі священнодійства, які чиняться в Церкві.. Але відміняти з тієї причини благословення та освячення є, ніби вихлюпнути з водою дитину. Згідно нашого Катехизму "Христос Наша Пасха", "благословення є дією Самого Бога на добро та спасіння людині.....Усе це робиться для того, щоб кожна людина розуміла, що Божим благословенням є кожна хвилина її життя, подарована Богом для освячення і спасіння цього життя". Це означає, що християнин покликаний міняти своє життя через усвідомлення дії самого Бога у звичайних для нас речах: будинок, авто, зілля, фрукти, хліб, вино, ппшениця, вода тощо. Той, хто стверджує, що це все не має сенсу, просто виявляє, що ніколи не вслухався у молитви, які супроводжують благословення та освячення. А там є все: і посилання на Святе Письмо, і богословська інтерпритація священнодійства і безпосереднє прохання про Боже благословення. Вистачає уважно прослухати чи перечитати молитву, як стане зрозумілим, що робиться і з якою метою. Мати Церква нікого не змушує користати з того, що освячується Нею. Але християнин розуміє, що для спасіння, як цілі нашого земного життя, є необхідно сповнюватися Божою благодаттю. Її ми отримаємо через молитву, Святі Таїнства, людей та речі. Вона невидима, нематеріальна, але присутня у часі і просторі в матеріальному світі. Подібно як світло. Його ми не бачимо, а бачимо освітлені речі чи частинки, які відбивають світло. Так і з Божою благодаттю: вона уприсутнюється як світло там, куди її дає Господь. Коли дорога нам людина подарує нам якусь звичайну річ, вона служить для нас пригадуванням про ту особу. І хоча ми можемо придбати собі щось краще, новіше і дорожче, ця подарована річ важить для нас набагато більше. Так само є зі всім тим, що ми освячуємо. Ми розуміємо, від кого це все і з якою метою. Бог нас любить і цю любов ми можемо не лише відчувати, а й бачити, дотикатися, смакувати і чути.
Коментарі
Дописати коментар