Притча про Багачаі Лазаря. Екологічна проповідь


Сьогоднішнє недільне Євангеліє, це притча про Багача і Лазаря містить надзвичайно глибоке повчання не лише про життя після смерті, але й про життя до смерті. Кожен з нас живе тільки одне життя. Але справжнє життя нас чекає тільки після життя земного

Христос ніколи в притчах не згадував конкретних імен. Тут же притча розказана у формі розповіді ніби про конкретних людей. Лазар і багач. Здоровий і хворий. В домі і при воротях. Вбраний в шати і обдертий з одягу. Голодний і ситий. Дві людини, два життя. Запитаймо себе, яке життя хотів би прожити кожен з нас? На чийому місці бути? Чесну відповідь самому собі не так легко й дати. Але Христос не вимагає цього від нас. Все, над чим закликає нас задуматися Христос, це те, де наш скарб.

Багач не осягнув небо не тому, що був злим, а тому, що мав всі можливості, щоб зробити щасливим і себе і іншого. Натомість жив лише для себе. Сьогодні так живе багато людей. Щодня Господь благословить нас різноманітними дарами. Таким даром є їжа. Бути вдячним за цей дар є мало. Нагодувати голодного, це не лише нагодувати людину, але й нагодувати собаку на вулиці, чи подбати про годівницю для пташок. Таким даром є повітря. Господь створив його чистим, натомість ми отрююємо його спалюванням сухої рослинності і листя. Таким даром є вода. Наскільки ми усвідомлюємо ціну такого дару? Наше тіло за різними оцінками на 70% складається з води. Наше здоров'я і здоров'я ближніх напряму залежить від якості цього дару. Скільки людей бездумно витрачають цей безцінний скарб, коли не закручують кран чи лінуються відремонтувати труби, які протікають! Висушені озера, замулені джерела, змілілі ріки - це та реальність, яку ми спостерігаємо вже сьогодні. А як же діло милосердя "спрагненого напоїти"? Що питимуть наші діти? Цих кілька дарів, а їх є незрівнянно більше, мають служити не лише нам, а й тим, хто відчуває потребу. Щоб після смерті мучитися, як багач, не обов'язково робити зло. Вистачить нічого не робити. Те, що ми могли б зробити для іншого, а не зробили, це буде обвинувальним вироком на Страшному суді.

Кожна людина має в житті сповнити своє покликання, за яке колись дасть відповідь. Бути багатим, це велика відповідальність. А Господь нас, українців зробив багатими, давши всього вдосталь. Безвідповідальність по відношенню до Божого створіння є таким самим гріхом, який вчинив багач з притчі. Байдужість, засліплення, надмірне розкошування все це не має нічого спільного з гідністю Людини. Про цю гідність ми читаємо на сторінках книги Буття, 2:19-20 - І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині." Дати комусь ім'я, означає не лише підпорядкувати собі, а зробитися відповідальним за все живе на цій планеті. Як часто ми навіть про це не задумуємося! У нас, християн є свій "Закон і пророки". Це те, що ми маємо на скрижалях свого серця. Цей закон зветься "Милосердя". Без нього ми будемо багачами за людськими мірками, але бідними за Божими. Тож будьмо милосердними до людей і всього Божого створіння, яке в нас "при воротях". Зуміймо узріти ту велику відповідальність, яка походить від нашого з Вами покликання бути Дітьми Божими. Амінь!

Коментарі