Блог о. Олега Кобеля

Шукати в цьому блозі

"Земля як спадщина Бога Отця"

лютого 15, 2025

0

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Мої маленькі парафіяни

липня 23, 2011

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Мої маленькі парафіяни

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Коментарі

Дописати коментар

Як вчителі оцінками калічать або переображують наших дітей

Кінець чверті. Вкотре. Не так боляче бачити сімки та вісімки в табелі учня, як сльози на очах сина. Дорослому легше зрозуміти, що ці оцінки нічого не будуть варті в житті. Але як має чутися учень, якому свідомо занижують оцінку, хоча за всіма критеріями він розраховував мінімум на 2 бали вище. Напевно немає батьків, які за час навчання в школі не зустрічалися з подібним явищем. Це один або кілька вчителів, які не мають авторитету ні в дітей, ні батьків, ні у власному педагогічному колективі. В кожній школі є вчителі за покликанням, а є випадкові люди. Я не маю педагогічної освіти і, напевно, був би поганим вчителем. Але є речі настільки елементарні для розуміння, що диву даєшся, як вчителі із багаторічним стажем можуть припускатися помилок, які можуть комусь поламати життя. Оцінка за таланти є чимось дуже суб'єктивним. Ну не має дитина дару до малювання чи музики, оцініть старання! Я точно знаю про випадок, як один вчитель малювання оцінив власний малюнок, кількарічної ...

Поговоримо про мирування.

Давно збирався написати на цю тему, сам не знаю чому. Може тому, що між нами священиками прийнято жартувати на цю тему. А можливо тому, що часом доводиться спостерігати, як люди розвертаються і йдуть додому після Літургії, не маючи наміру почекати хвильку в черзі і приступити до мирування. А може і тому, що ця традиція є неправильно інтерпритовано як самими священиками, так і вірними. Я не буду нічого казати про літургічний чи історичний аспект такої форми благословення священиком вірних, радше хочеться нагадати про його пасторальне значення. Ще будучи семінаристом, чув на свої вуха повчання одного священика після Служби Божої на одне з церковних свят: «Дорогі браття і сестри: пригадую про обов’язок кожного приступити зараз до мирування, адже Миропомазання - це Свята Тайна». Я на хвильку втратив дар мови, а люди як і належить, всі приступили до переду, думаючи, що отримають одну із семи Святих Тайн. Я майже впевнений в тому, що отець чомусь і справді сам в це щиро в...

Не прогавмо цей шанс

Мої слова стосуються всіх воцерковлених людей, але особливо моїх співбратів у священстві. Це не є якимось повчанням, а радше думками вголос, які може стануть комусь корисними. Напевно, сьогодні не знайдеться громади чи парафії, на якій немає вимушено переселених людей чи біженців. Ви їх могли бачити не лише в магазині, на вулиці, у громадському транспорті, а й у храмі. Їх важко не зауважити через особливу манеру оглядати все навколо з неприхованим зацікавленям в очах. Я нещодавно піймав себе на думці, що шукаю серед своїх парафіян на богослужінні ті "інші" очі, або очі "інших". І мені стає набагато легше, коли я їх знаходжу! В них видно живе зацікавлення всім, що відбувається у храмі, яке так часто відсутнє у наших парафіян. (Справедливості ради, мушу сказати, що мене це менше стосується, бо на своїй парафії я недовго). Ми не до кінця усвідомлюємо те, в якому особливому часі ми живемо, часі, сповненому величезних можливостей, як би це не звучало двояко. В нас може ...

На платформі Blogger

посилання на блог обовязкове