Роздуми на 8 неділю після зіслання Святого Духа.


Чомусь у вухах ще досі чути слова сьогоднішнього євангелія про чудо помноження хлібів та двох риб для більш ніж 5 тис. людей. Найбільше мене вразили слова Ісуса Христа, звернені до апостолів : „Не треба їх відпускати, дайте ви їм їсти”. Ці слова Ісус Христос сказав після того, як учні попросили його відпустити народ, що зголоднів, перебуваючи цілий день з Ним. Вечоріло, і треба було приймати якесь рішення. Звичайно, що Ісус знав про те, що без нього вони нічого не вдіють і не знайдуть виходу із ситуації, що склалася. Тому його звернення до учнів більше стосується нас всіх, але найперше священиків, що часом впадаємо у спокусу самим зробитися джерелом, забуваючи про покликаня бути лише руслом для води з джерела. Щоб уберегти своїх апостолів від такої спокуси, Господь буквально „заставляє” їх відплисти на інший берег, поки сам відпускав народ.  Дивно, часом, слухати розповіді наших вірних, що бажаючи чогось від Бога, їдуть до Солонки, що під Львовом до „священика, що лікує”. Як легко, заплативши енну суму отримати „благодать”, яку пізніше ще довго приходиться відмолювати і перепрошувати Бога за гріх маловірства та зраду своїй рідній Церкві. Пам̓ятаймо, кожен священик отримав завдання лише „роздавати кусні хліба і рибу”, аж ніяк не помножувати їх. Прерогатива помножувати залишається Богові.

„Не треба їх відпускати, дайте ви їм їсти” Як легко інколи ми, священики, відпускаємо когось зі сповіді, направляємо людину до іншого священика, психолога, часом лікаря. Натомість, нам Господь дав всю необхідну силу і засоби, щоб дати їй духовної поживи. Саме духовна пожива стоїть на першому місці серед завдань Церкви. Дарування людині Божої Благодаті за посередництвом Святих Тайн є однією з форм духовного насичення. Саме Святі Тайни є найповнішим джерелом освячуючої ласки. Людина, приступаючи до Святих Тайн, помножує у собі невидиму Ласку Божу та отримує душевний спокій.
Церква може годувати людину Словом Божим. Скільки в ньому є надії для тих, що у розпуці! Скільки там відповідей на різноманітні життєві ситуації та труднощі! Скільки, зрештою, у Слові Божому є життєдайної сили, що може враз перемінити людину!
Церква може нагодувати людину, голодну правди словами проповіді, де окрім пояснення Слова Божого мають бути слова надії та радості. Надії на те, що Господь завжди з нами і радості від того, що так буде завжди.
Церква не забуває годувати дітей божих і звиклою нам їжою. Діла милосерді для бідних, голодних, безхатченків завжди будуть важливим аспектом покликання Церкви, служити ближньому.
Як можемо, кожен у свій спосіб, але не відпускаймо наших вірних до сект, сумнівних рухів та гуру, але спробуймо послужити Ісусові Христові у тому, що будемо носіями його благодаті, яка помножується настільки рясно, що чекає у „12 кошиках”, щоб бути дарованою цілому світові.

Коментарі