Роздуми над притчою про таланти.

Недільне євангельське читання, яке стосувалося 16 Неділі по Зісланні Святого Духа розповідає устами Господа нашого Ісуса Христа притчу про таланти і закінчувалося словами «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.» Ясно, що цією притчою Ісус Христос хотів сказати про примноження тих духовних дарів, які нам немов таланти, даровані Господом кожному за його спроможністю. Притча навчає довіряти Господу, працювати над собою та удосконалюватися. Все тут є зрозуміло. Проте, ми забуваємо, що кожного разу, коли ми є присутні на Службі Божій, наш з Вами Господар також дарує кожному один або кілька талантів та відходить до наступної Літургії. Можливо Він відходить на день, для багатьох на тиждень, а для великої кількості наших з вами співвітчизників на цілий рік. Що ж це за такий талант? А це Слово Боже, яке ми, «що маємо вуха, щоб слухати» чуємо кожної Служби Божої. Хтось, хто чує лише Євангеліє,  отримує один талант, а хто був уважний ще й на Апостолі, отримав два таланти. А якщо ми уважно прослухали і проповідь, отримали третій талант. Тепер питання, а що з ними робити. Більшість, на жаль, не завдають собі труду донести їх додому. Вийшовши за поріг церкви, починають ретельно закопувати їх в землю. Хтось це робить по дорозі додому. А дехто, потрудившись та несучи такий тягар, закопують у себе на домашньому подвір’ї. Насправді, ціль Слова Божого, як і кожного таланту є бути помноженим. І тут є подібність із притчою про Сіяча, де Слово Боже представлене зерном, яке покликане прорости і дати плід. До речі, так як колись розраховувалися грошовою одиницею, талантом, так і сьогодні багато країн розраховуються, наприклад, за нафту зерном, що набирає ваги стратегічного продукту. Можна поставити знак рівності між талантом і зерном, як способом розрахунку. Отже, те, що ми закопуємо талант, Слово Боже – добре. Але місце закопування ми вибрали невдале. Закопане біля церкви, на дорозі, вдома, воно ніколи не помножиться. Лише серце людини є добрим вмістилищем такого таланту, де він буде швидко примножуватися і будучи духовним зерном, давати плід.

Як закопати Слово Боже у серці, як це «слухати Слово Боже і зберігати його»? Для цього потрібна увага людини-слухача і щире бажання почути Голос Божий, що є звернений через уривок Святого Письма або проповідь конкретно до мене. Пізнавши, що Господь мені каже, постаратися це запам’ятати і до «наступної роздачі талантів» використовувати у своєму щоденному житті, керуватися ним у вирішенні викликів, які нам пропонує сьогодення. Наприклад, прослухавши у Неділю притчу про таланти, постараймося примножити у собі покору конкретно у громадському транспорі, де маємо можливість це робити щоденно. А якщо ми візьмемо ще щось від недільного Апостола,  2 послання до Коринтян, де є такі слова «Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння», зробимо на цей день якусь добру постанову і її сповнимо, будьмо певні, що помножили у два рази другий талант. А якщо ще взяли щось собі із проповіді священика і це втілили в життя, цей, третій талант придбав ще три.

За нагороду не переймаймося. Кожного разу на Службі Божій маємо можливість «ввійти в радість Пана свого». Пресвята Євхаристія, іншого, дієвішого способу увійти в цю радість, статися Його домашніми, залишивши свій рабський стан, тут у цьму житті не було і не буде.