Блог о. Олега Кобеля

Шукати в цьому блозі

Не прогавмо цей шанс

березня 10, 2022

0

Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Сезон відкрито!

березня 17, 2012

Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Коментарі

Дописати коментар

Про жалобу і траур серед тих, хто себе називають християнами

Я мертвий чоловік, я просинаюся вранці, і мені нестерпно хочеться одного - спати. Я одягаюсь в чорне і ношу траур за собою. Траур за людиною, якою не став. Я крокую, як автомат, по вулиці Мистецтв, по вулиці, де помер Оскар Уайльд, зовсім, як я. Напевно, розрив певних шаблонів ніколи не може пройти безболісно. Це багатьом з нас не до вподоби. І ця стаття не має за мету когось у чому переконати, а радше розпочати певну дискусію, обговорення, а можливо і діалог. На цю тему хотілося написати давно, адже в усних розмовах бачив безліч різних думок, вигадок, забобонів, пов’язаних із дотримання т.зв. «жалоби». На одному із сайтів у розділі «Релігія» я зустрівся з певними вказівками щодо трауру, які не мають нічого спільного з вірою, лише із традицією. А те, що багато з нас плутають віру і традицію, доводити нікому не потрібно. Навіть серед духовенства є чимало різних думок, цілковито протилежних між собою. Може ці роздуми, часом трішки контроверсійні, проллють хоча б частков

Як вчителі оцінками калічать або переображують наших дітей

Кінець чверті. Вкотре. Не так боляче бачити сімки та вісімки в табелі учня, як сльози на очах сина. Дорослому легше зрозуміти, що ці оцінки нічого не будуть варті в житті. Але як має чутися учень, якому свідомо занижують оцінку, хоча за всіма критеріями він розраховував мінімум на 2 бали вище. Напевно немає батьків, які за час навчання в школі не зустрічалися з подібним явищем. Це один або кілька вчителів, які не мають авторитету ні в дітей, ні батьків, ні у власному педагогічному колективі. В кожній школі є вчителі за покликанням, а є випадкові люди. Я не маю педагогічної освіти і, напевно, був би поганим вчителем. Але є речі настільки елементарні для розуміння, що диву даєшся, як вчителі із багаторічним стажем можуть припускатися помилок, які можуть комусь поламати життя. Оцінка за таланти є чимось дуже суб'єктивним. Ну не має дитина дару до малювання чи музики, оцініть старання! Я точно знаю про випадок, як один вчитель малювання оцінив власний малюнок, кількарічної давно

Поговоримо про мирування.

Давно збирався написати на цю тему, сам не знаю чому. Може тому, що між нами священиками прийнято жартувати на цю тему. А можливо тому, що часом доводиться спостерігати, як люди розвертаються і йдуть додому після Літургії, не маючи наміру почекати хвильку в черзі і приступити до мирування. А може і тому, що ця традиція є неправильно інтерпритовано як самими священиками, так і вірними. Я не буду нічого казати про літургічний чи історичний аспект такої форми благословення священиком вірних, радше хочеться нагадати про його пасторальне значення. Ще будучи семінаристом, чув на свої вуха повчання одного священика після Служби Божої на одне з церковних свят: «Дорогі браття і сестри: пригадую про обов’язок кожного приступити зараз до мирування, адже Миропомазання - це Свята Тайна». Я на хвильку втратив дар мови, а люди як і належить, всі приступили до переду, думаючи, що отримають одну із семи Святих Тайн. Я майже впевнений в тому, що отець чомусь і справді сам в це щиро вірив, що сказа

На платформі Blogger

посилання на блог обовязкове