Коментар на Євангеліє на неділю розслабленого

 Цей уривок Євангелія від Івана ми найчастіше маємо нагоду чути тоді, коли читається на наших парафіяльних празниках св. Євангеліє при освяченні води.

Христос, прийшовши на свято до Єрусалиму сам, без учнів (найвірогідніше, що з трьох обов’язкових свят для єврея, в часі яких він мав відвідати Єрусалим, це було свято Пасхи), він приходить до купальні, де відбувалися чудесні зцілення, пов’язані із зрушенням води, щоб дати свідчення свого післаництва. Для цього Христос вступає в діалог із розслабленим, що 38 років намагався отримати зцілення, але не мав того, кого Ісус називав словом «ближній», що б заніс та вклав до води в момент її зрушення ангелом.

Трактувати цей уривок можна у двоякий спосіб, сприймаючи його як реальну подію та алегорію. Не відкидаючи розуміння того, що ця подія дійсно мала місце в часі та просторі, я б хотів зупинитися більше на символічному його трактуванні, яке має колосальне богословське значення для розуміння тієї ролі, яку відіграв прихід Сина Божого в історії спасіння людського роду.

            Євангеліє від Івана, яке не належить до синоптичних євангелій, вражає уважного читача своїм стилем, який надає значення тим подіям з життя Ісуса Христа, яким інші євангелисти не надавали якогось особливого значення. Ці події євангелист Іван розглядає як особливі знаки, що містять в собі закритий від непосвяченого ока, зміст. Коли цей зміст буде розкрито, можна говорити про розкриття таємниці Воплочення та пізнання любові Бога до людини. Будучи євреєм, автор надавав великого значення символіці цифр та подій, приписуючи їм особливе трактування. Нам, отже, не приходиться сумніватися в тому, що купель «Ветезда» дійсно існувала в Єрусалимі. Можна лише сперечатися про трактування її назви: «Дім милосердя» чи «Оливний Дім». П’ять критих притворів, що вели до купелі можуть означати не що інше, як п’ять найважливіших книг Закону, які є стовпами віри кожного єврея. Багато хворих, що лежали в цих притворах показують здатність Закону виявляти гріхи і духовні немочі людини, але не робити їх здоровими. Можливо, акцентуючи увагу на таких деталях, св. Іван показує недосконалість Закону, де немає місця для любові чи благодаті Божої.

Кількість років, які лежав розслаблений біля купелі також має своє окреме значення та означає блукання вибраного народу по Синайській пустелі – 38 років, або, до чого схиляються інші богослови, кількість століть очікування Месії вибраним народом Ізраїлю. Це очікування є пов’язане із неспроможністю самостійно вийти з того стану, в якому опинилися юдеї, відкинувши повеління Бога та ставши хворими на гріх.

 Зворушення води, яке очікували хворі та після якого ставали здорові, передвіщає собою Святу Тайну Хрещення, яка змиває з людини первородний гріх. Підтвердженням того може служити також те, що в ранніх віках християнства, щойно охрещену людину зображували як ту, що несе на плечах ложе.

Юдеї почали звинувачувати вже здорового розслабленого у порушенні закону щодо дотримання суботи, коли побачили, як він ніс своє ложе. (серед єврейських богословів того часу точилися справжні суперечки, чи не є порушенням суботи носити на одязі брошку чи протез зуба). Але те, що сказав чоловік у відповідь, кажучи, що він послухав незнайомця, що велів йому це зробити, є алегорією того, що і євреї, виконуючи накази Бога, не знали Його по-справжньому. Справжнє ім’я Бога було від них закрите.

У храмі Ісус сам підійшов та звернувся до розслабленого, подібно як Бог через Ісуса Христа вийшов на зустріч до людини, промовивши через нього та виявивши себе. Тоді ж він стає апостолом, що промовляє до юдеїв, вказавши на особу та ім’я того, що зробив йому те, чого він очікував стільки років.

Таких місць у євангелії від Івана є дуже багато: весілля в Кані Галилейській, розмова з Никодимом, навернення самаритянки і т.д. Всіх їх об’єднює великий богословський зміст, закладений у них. Через ці місця, які рясніють численними діалогами, Ісус хоче промовити і до нас, вийти нам на зустріч, щоб ми пізнали в ньому свого Відкупителя і Друга.