Про віру і друзів земних і небесних.

1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. 3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. 4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: 7 І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога? 8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9 Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому. 12 Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!

Євангеліє Другої Неділі Великого Посту можна було б назвати не історією про розслабленого, а історією про друзів. А ще, це Євангеліє, є історією про віру, віру друзів. А ще, цей уривок є історією чудесного оздоровлення, оздоровлення через віру друзів. Хто-зна, можливо колись саме в Другу Неділю Посту ми б могли колись відзначати Свято Друзів.

У Новому Заповіті є дуже багато зворушливих уривків, але цей, особисто для мене, є одним із найбільш вражаючих. Скільки б раз я не читав цей уривок, щось ніби тьохкає в районі серця від слів євангелиста Марка "бачачи їхню віру". В цей Рік Віри, ці слова мають особливий сенс. Вони розкривають велике багатство значень, яке може міститися у слові "віра". Подивімося, чи лише через віру у звичному розумінні, Ісус підняв з ложа розслабленого. Спробуймо підібрати синоніми до слова "віра" в цьому словосполученні. Чи зміниться щось, якщо ми скажемо "уздрівши їхню старанність", або "уздрівши їх зусилля", або "уздрівши їхню винахідливість", або "уздрівши їх любов"? Навіть, можна було б сказати «уздрівши їхню настирливість», і це могло б замінити в даному випадку слово «віра». Для мене очевидним є те, що все це бачив Ісус через отвір у стелі будинку в Капернаумі. Для євангелиста Марка, який записав цю історію зі слів розповіді апостола Петра, причиною оздоровлення Ісусом розслабленого, була віра тих, хто був на даху будинку. Але ці четверо друзів допомагають і нам зрозуміти дуже просту річ, а саме, що віра ніколи не може існувати в людині без докладання зусиль, віра не може існувати без старанності у духовному житті, вона не буде зростати без того, щоб ми винаходили нові способи, як зустрітися із Богом, а без діл любові, віра взагалі мертва. Щодо нашої «настирливості», пам’ятаймо слова Ісуса: «Царство Боже здобувається силою». Отже без настирливості в духовному житті, не можна говорити про живу віру.

Погляньмо на тих, хто розібрав стелю, щоб опустити перед Ісуса свого немічного товариша. Не забуваймо, що і ми також маємо багатьох друзів на небі, які наші молитви і прохання заносять перед Ісусом Христом. «Уздрівши їхню віру», Христос може нам дарувати не одне зцілення і прощення гріхів. Молячись до наших небесних заступників (вони, як і друзі розслабленого також десь нагорі), ми можемо отримувати від Господа Бога численні добродійства. Завжди пам’ятаймо про це тоді, коли нам є важко і поблизу немає нікого, хто б надав нам реальну допомогу. Кожен день нашого церковного календаря спогадується пам’ять одного або кількох таких наших друзів. На їх честь є укладено численні служби, піснеспіви, тропарі і т.д., в яких не лише прославляємо їх життєвий подвиг, але й просимо у них заступництва.

Під час Великого Посту чимало людей приступлять до Святої Тайни Сповіді. Але чимало з наших братів і сестер бояться, або не хочуть приступати до Сповіді. Сьогодні є дуже модно говорити про невтручання в особисте життя людини. Але якраз сьогоднішній уривок Євангелія нам каже про щось зовсім протилежне. Ці четверо «безцеремонно» втрутилися в життя розслабленого, Ісуса, а навіть тих, хто були з Ісусом в Його домі. Тому і ми не будьмо байдужі до тих, хто поруч з нами. Допоможімо нашим «розслабленим» братам і сестрам віднайти прощення гріхів та зустрітися з Ісусом у Пресвятій Євхаристії. Часом людині мало є особистого бажання чи рішення. Якщо ми маємо хоч якийсь вплив на своїх друзів, то повинні для них щось зробити. Добра порада, слова підтримки і що найважливіше, це свій власний духовний досвід є  те, що допоможе духовному зціленню людини. Не можна оминути і молитви за тих наших ближніх, які є духовними паралітиками. Будьмо тими, дилячись на чию віру, Христос дарує свою благодать. Поруч нас завжди будуть ті, які нарікатимуть і сприйматимуть нам наші зусилля за зле. Але що може бути важливіше за спасіння людини, що може зрівятися з тим, коли людина бере, як те ложе, життя у свої руки та йде, духовно зцілена, здорова і повна божої ласки.

Подякуймо в цей день всім своїм друзям, тим, які нагорі, на небі і тим, які є біля нас. Якщо ми прийшли до Христа завдяки таким друзям, ми можемо навіть завдячувати їм нашому з вами спасінню. Амінь!