Про гріхи, які майже ніколи не почуєш у сповідальниці.


Маю більш ніж десятилітній досвід священичого служіння. Ніколи не думав, скільки за цей час висповідав людей. Напевно сьогодні ця цифра вимірюється тисячами. Тисячі сповідей людей, сотні тисяч слів, якими люди описують свої гріхи, інколи на інших мовах. Але, якось нещодавно я спіймав себе на думці, що є гріхи, які трапляються в людському житті, на які майже ніхто не звертає ніякої уваги. Натомість вони деформують наше суспільство і мають далекосяжні наслідки. Хтось навчився маскувати ці гріхи під чесноти, а хтось перестав на них звертати увагу зовсім. Хтось думає, що якщо це поширене явище, то і перестає мати ознаки гріха.
Видавати таємницю сповіді для священика є тяжкий гріх, з якого отримати розрішення не так вже й легко. Тому я буду настільки обережний, що повідаю вам те, чого я на сповіді ніколи не чув. Наприклад я ніколи не чув на сповіді про такий гріх, як засмічування навколишнього середовища. У мене ніколи не сповідалася людина, яка б згадала про те, що після пікніка не поприбирала після себе, або хтось, хто визнав, що вивіз своє сміття до лісу чи річки. Мені у сповідальниці ніколи не траплялися люди, які вибивали рибу струмом, тротилом чи в інший варварський спосіб. Я не стикався ніколи із людиною, яка б посповідалася, що вирубує ліс без чийогось на це дозволу. Знаю, що такі люди є навіть і серед моїх парафіян, але чомусь люди думають, що «годувати сім'ю» в такий спосіб не є тяжким гріхом.
Можливо у когось із священиків сповідалися люди, які ремонтують дороги, але тільки не у мене. Може хтось це вважає своєю звичною справою отримувати зарплатню і палець об палець нічого не робити, а може це хтось не вважає гріхом отримувати зарплатню просто за перебування на посаді.
Надзвичайно рідко, один випадок на кілька років, трапляється, щоб хтось назвав гріх хабарництва. У мене ніколи не сповідався директор школи, що за гроші влаштовує вчителя на роботу чи надає йому додаткові години. Ніколи не сповідався лікар, який вимагає гроші, щоб прийняти пологи. Ніколи не сповідався батько, який за гроші влаштовує сина на роботу і даїшники-хабарники чи водії мені чомусь не попадалися. І з людиною, яка сповідається з того, що стоїть на мітингу за гроші, я ніколи не стикався, і тих, хто оплачував це і поготів.
У мене ніколи ще не сповідався чоловік, який не знайшов потрібних слів щоб підтримати дружину, яка стояла перед вибором зробити аборт. Хоча, і ті чоловіки, які відверто примушували дружину чи свою дівчину робити аборт, не сповідалися ніколи.  З іншого боку, пари, які отримали дитину з пробірки, прирікши десятки ембріонів на смерть або заморозку, ніколи не сповідалися також.

З чого ще люди не сповідаються? Майже ніколи не сповідаються із згіршення своїм прикладом. Не сповідаються із того, що мовчали на гріх, ніколи не сповідалися батьки, які толерують статеве спів-життя своїх чад до шлюбу, не сповідаються із того, що будучи українцями, не знають своєї історії, пісні, мови. Ще ніколи не сповідалася у мене людина, яка каже, що їй немає різниці, до якої конфесії належати, бо Бог є один. І насамкінець, напевне ніколи я не зустріну людини, яка б сповідалася із того, що не хоче бути святою.

Коментарі

  1. Слава Ісусові Христові! Мушу вдатись до кількох коментарів. Вибачте, якщо писатиму гостро.
    По-перше. "Ще ніколи не сповідалася у мене людина, яка каже, що їй немає різниці, до якої конфесії належати, бо Бог є один" - а хіба Бог не один?..тоді я перший мушу сказати не на сповіді, а публічно - немає різниці щодо конфесії, бо Бог один: у римо-католицькому і греко-католицькому храмі чути голос одного і того ж самого Бога. Хіба він не один-єдиний? На мою думку - робити різницю між Богом різної конфесії, ото, власне, і є тяжким гріхом - з цього слід сповідатися. Особливо для священника. Головне не конфесія - головне, щоби людина знайшла спілкування із Богом: Бог дає людині вічне життя, а не конфесія - конфесія лише збирає пожертви на своє конфесійне існування.
    По-друге. "... ніколи я не зустріну людини, яка б сповідалася із того, що не хоче бути святою" - не хотіти бути святим, то гріх? Хіба хотіти бути святим - то благо? Хотіти бути святим - то гріх (напевно, я так думаю): жоден із святих (згадується найбільше отець Піо) не хотів бути святим. У цьому і полягає святість - у повній самопожертві Богові, а не у претензії та "святий" статус.
    По-третє. Хіба сповідь - це єдиний спосіб позбутися гріхів? Хіба річ не так у каятті і щиросердній молитві, а не у наданій епітимії, бо у Новому Завіті Христос сповідає? Але повсюдно Христос закликає до щирої молитви і покаяння.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Бог справді є один, але погляд на те як входити в єдність із Тим Богом, є різний. І тому коли людина трактує себе як греко-католика, натомість із легкістю бере участь в богослужіннях у Православній Церкві, то на чому базується її поняття ідентичності як греко-католика? Сказати я християнин, можете закинути мені, Свідки Єгови, також кажуть що вони християни...,але насправді ними не є. І взагалі мати якусь розмитість, невизначеність це є неправильно. Якщо людина трактує себе як православну, вона має повне право на це і думаю, будучи греко-католиком, що коли вона буде ходити до церкви УГКЦ, "бо вона ближче на 300 метрів", то буде робити гріх, бо чинить зраду своєї віри!
      Бути святим, це має бути прагнення кожної людини яка хоче осягнути Небо, врешті-решт, це є виконання наказу Бога: "Я бо - Господь, Бог ваш; ви маєте ставати святими й бути святими, бо я - святий." Лев.11,44
      Може Сповідь і не єдиний шлях отримати Боже прощення, але це шлях який показав для нас Господь: "Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються." Ів.20,23

      Видалити
    2. Дякую, отче, інколи не розумію, як цього можна не розуміти.))

      Видалити
  2. Знаєте, коли б наші блаженні думали так само, вони б з легкістю молилися в православних храмах. А так маємо святих, які думали інакше від вас. А щодо святості, то бути святим, означає бути подібним до Бога. Якщо людина не хоче цієї подібності, як її можна назвати християнином?

    ВідповістиВидалити
  3. Христос Воскрес!
    Отче, а я погоджуюсь на всі 100% з паном Володимиром щодо першої частини його коментаря.

    Особисто я є православним. Мене охрещував священник, який на той час служив в православній церкві (зараз в УГКЦ). Майже все своє дитинство я ходив в УГКЦ. Під час навчання в університеті та після того я частіше відвідував УПЦ КП (навчався в іншому місті). Зараз же приблизно 50/50 хожу до обох церков. Однак інколи можу побувати нам месі в РКЦ чи на літургії УПЦ МП або УАПЦ.
    Особисто для мене різниці нема - Бог один і він є всюди.
    “...де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них” Мт. 18, 20
    Господь тоді віддаляється від церкви, коли там замість проповідування Христа починається проповідування певної церкви або ще гірше, коли священник відверто зневажає вірян та священнослужителів інших конфесій. Не раз доводилось чути, коли священник забороняв, заставляв поклястись, що більше не підеш до іншої церкви. На мою думку це неприпустимо. В такому храмі я почуваю себе некомфортно і стараюсь туди більше не йти. Дякувати Богу, є й такі отці, що не забороняють ходити до церков різних конфесій. І мені такі зустрічались.

    Щодо святих, то маємо як католицьких, так і православних. Тому не потрібно говорити, що хтось в когось правдива віра, а в інших ні. На жаль, у минулому ми робили багато помилок, що спричиняло навіть до проливання крові. ці помилки робили як православні, так і католики. Але я вірю, що колись ми, християни будемо мати єдину Христову церкву. Тоді зникнуть всі протиріччя.


    Щодо іншого, я з вами цілком згідний. Ми часто не помічаємо совїх гріхів, інколи навіть не підозрюємо, що це гріх. Про це потрібно більше говорити.
    Бажаю вам всіляких благ.

    Христос посеред нас!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І є і буде! Я поважаю і спілкуюся з людьми, яким не байдуже, до якої конфесії вони належать. Але коли греко-католик йде до православного храму, бо йому на 300 м. ближче ходити, або коли ходить хтось до іншої конфесії, бо там кращий проповідник, це якось неправильно. Я повторюся, що навіть приклад наших блаженних показує, що людина має бути стійкою і мати якісь переконання. Тільки про це і йдеться. Якщо православний вірянин є стійким, не бігає від одної конфесії до іншої і поважає мою позицію, як я його, ми з ним завжди знайдемо спільну мову.

      Видалити
  4. "...або коли ходить хтось до іншої конфесії, бо там кращий проповідник..."

    Ви вважаєте за краще ходити в ту церкву, де проповідник на передодні виборів до ВР проповідує певного кандидата, а не Слово Боже? А у день самих виборів, нічого не пояснюючи вірянам, після Літургії говорить зачекати і проводить молебень за кандидата, за вдало проведені вибори (facepalm).
    Тим більше, що ця церква завжди проповідувала українськість, націоналізм, а коли спонсор-кандидат від антиукраїнської партії дав кілька грн. спонсорської допомоги, то відразу забула за принципи. Це те саме, що продатись за 30 срібників.

    Завдяки своїй роботі, я маю можливість їздити по різних містах України, бував в різних церквах і бачив різних священиків. І мені болить душа, коли бачу, що все більше і більше в священнослужителі йдуть ті люди, які зовсім далекі від Бога, йдуть заради власного збагачення, статусу. І часто самі міняють церкви заради багатшої парафії чи обіцяного підвищення у сані. А скільки різних випадків є, коли священики (інколи навіть самі віряни) возять хабарі владиці, щоб його не перевели до біднішої парафії, примусово заставляють здавати на церкву певну кількість грошей, а боржникам відмовляють у проведенні таїнств. Хіба це нормально?
    Ви, священики маєте подавати нам, вірянам приклад, оскільки ми є маловірними та нестійкими, а ви часто робите такі речі, після яких в людей перестає бажання ходити до церкви (і я таких знаю). Ви не подумайте, що я маю на увазі особисто Вас - ми незнайомі, тому про Вас нічого поганого сказати не можу, але зрозумійте: "риба гниє з голови" і поки ви, священнослужителі різних церков не перестанете боротись за владу, гроші, конфесії (тобто, знову ж таки владу, вплив), то ми, прості віряни будемо немічними.

    ВідповістиВидалити
  5. Згідний з усією критикою, лише зазначу, що принаймні у моїй єпархії явища, про які ви написали не такі вже й часті, радше, це винятки із загального правила. Із випадками симонії у нас я не зустрічався ніколи, кажу це, кладучи руку на серце. В апостоли також не всі йшли проповідувати, чи не так, але все таке молоде покоління священиків, кажу це за мою Церкву, є прекрасними священиками, тому за майбутнє УГКЦ я є спокійний. Ваш крик болю не є одиноким, не всі є там, де мали б бути, але все таки я прихильник бачити більше позитивних зрушень. Є сотні священиків, що з дня в день служать своїй пастві, роблять це тихо і без галасу (це не про мене :) ) , про яких ніхто не пише, преса і телебачення вишукує лише негатив. Тому давайте разом бачити те, що є добре, а те, що погане, будемо перепрошувати Бога.

    ВідповістиВидалити
  6. Стаття дуже цікава і має багато змісту.

    Що до відгуків, то, шановні коментатори, Ви разом з водою з купелі викидаєте дитину.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А я дякую, що моя стаття когось в той чи інший спосіб торкнула.

      Видалити

Дописати коментар