Про сучасних торговців совістю

Напевно вже нікого не здивуєш новим явище у сучасній політиці, яке називають проплаченими мітингами. Ми з вами стаємо свідками того, як народжується нова концепція такого способу висловлювання, як вихід на мітинг. Мене справді шокує те, з якою готовністю молода людина за гроші виходить на мітинг, щоб потримати прапор тої чи іншої політичної сили. Сьогодні бал правлять гроші. Вони є тим новим стимулом, який рухає людьми у протестних настроях. І можна лише дивуватися тому, яких химерних форм сьогодні набрало сучасне поклоніння золотому тільцю. Хтось скаже, що злиденність суспільства є причиною цього. Але, як часто буває, ми плутаємо причину із наслідками. Якраз злиденність є наслідком того внутрішнього морального упадку сучасної людини. До чого це приведе у недалекому майбутньому? Не так вже це й важко передбачити. Чи не здається вам реальною ситуація, коли за 1-2 роки якийсь міжнародний фонд виділить кілька мільйонів євро для проведення у Києві маршу за узаконення одностатевих шлюбів? Хіба людина, яка за 1 год. участі у політичному мітингу отримувала 50 гривень, відмовиться від участі у мітингу за 50 Євро? Молода людина, якій пропонуватиметься така сума лише за те, щоб пройтися Хрещатиком, тримаючи плакат із написаними незрозумілою для неї мовою гаслами, залюбки покладе у кишеню омріяну суму, вважаючи при цьому інших «лохами», які не скористалися із цієї можливості підзаробити. Мені страшно жити у суспільстві, де все купується і продається. Совість іншого здавалося купити неможливим. Був час, коли совість приглушували через страх. Сьогодні є дешевші середники. Немає потреби облаштовувати концтабори, простіше за ці гроші когось купити.

Люди, яких показують в новинах, які стоять на площі за гроші, є чиїмось друзями, родичами, однокурсниками. Кожен з нас не повинен замовчувати це ганебне явище, а всіляко викривати. Я не подам руки людині, яка торгує своєю совістю. Я не триматиму на неї гніву, я за неї молитимусь, але не хочу, щоб до мене перейшла ця сучасна інфекція продажності, і мати справу з людиною без принципів не хочу. Якщо це робить людина, яка називає себе християнином, я пригадаю євангельський приклад Юди, який християнином так і не став. Він був поклонником іншої релігії, де богом є гріш. Якщо серед нас є Юди, потрібно їх викривати. Спочатку віч-на-віч, а якщо не поможе, прилюдно. Для цього маємо соціальні мережі. Було б добре, якби наша Церква сказала голосно про своє відношення до цього явища, плоди якого ми ще не всі пожали.