1 Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2 згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. 3 А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. 4 Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. 5 Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! 6 Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. 7 Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе; 8 слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. 9 Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. 10 І все моє -твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. 11 Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! 12 Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. 13 Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.
Євангеліє від Івана є особливим діамантом, не подібним на три інші у оправі Нового Завіту. Його неповторний стиль і богословське значення неможливо в двох словах описати. І поданий євангельський уривок є найкращим підтвердженням слів про це, що Боже слово є словом життя вічного. Цю молитву, яку вкладає святий Іван Богослов в уста Ісуса Христа, називаємо Архиєрейською молитвою. Коли її читаєш або слухаєш, є відчуття якоїсь незбагненної інтимності у словах Ісуса до Бога Отця. Дуже мало є таких місць у Новому Завіті, де ми можемо прочитати про те, як саме молився Богочоловік. І це не лише відкриває нам таємницю Його Богосинівства, але й виявляє ту любов, якою Христос любить людину. Цією молитвою Син Божий промовляє до Отця, просячи за своїх учнів і дає відповідь на віковічне питання, яке тисячоліттями турбує людину. Це питання про те, як осягнути вічність. У всі часи вчені досліджували хімічні сполуки, фізичні та математичні закони, придумували неймовірні теорії, які б дозволили їй краще зрозуміти джерело вічного життя. Скільки зусиль, скільки намагань та спроб, скільки розчарувань. А все тому, що справжня відповідь не лежить у системі координат фізичних законів, а площині духовній. «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.» Бога, який є джерелом нашого буття та Ісуса, ідеалу людини, до якого ми все життя, як до Омеги повинні прямувати. Виявити таємницю вічності може лише той, хто сам є вічним, і виявляючи це, робить це з любов’ю. Рецепт вічного життя для людини є дуже простим і водночас важким для розуміння.
Як людина, живучи тут на землі може це зробити? Що означає «пізнати»? Хтось думає, що «пізнати», означає отримати відповідні знання. Але часом людина може мати кілька докторатів із богослов’я, але Бог і Його Син залишаються для нього «непізнаними». Хтось думає, що «пізнати», означає, зуміти відрізнити «правдивого Бога», від «неправдивого». Але і це є самообман, бо богів не може бути кілька. Думаю, найточніше може пояснити слово «пізнати», словом «зустріти». Христос для того і прийшов на цей світ, щоб у ньому людина зустріла Творця. «Хто бачить мене, бачить Отця». Зустріч із Христом у нашому житті відбувається щоденно. Тоді, коли ми бачимо свого ближнього, коли відкриваємо і читаємо Святе Письмо, і найреальніше, коли приступаємо до Євхаристії. Стаючи частиною Бога і роблячи Бога частинкою себе, ми робимо те, про що молився Спаситель, є одним буттям, як Він з Отцем. І це буття є настільки реальним, що «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі», як пише св. Павло у посланні до Галатів. Тому-то Христові слова «Царсто Боже є між вами» і є реальністю тут і зараз, а не сподіванням у майбутньому. Омелян Ковч, знаходячись у концтаборі Майданек та пишучи листа своїм рідним, між іншим сказав дослівно ці слова: «Тут я зустрів Бога». А слова Архиєрейської молитви «Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконанн», дуже точно описують подвиг цього блаженного, який він зробив, повністю наслідуючи Спасителя, сповнившись «вщерть тих Його радощів, у світі бувши». Не пропустімо і своєї нагоди у потрібний час зустрітися з Ісусом і нехай ця зустріч буде нагодою побачити Бога Отця, щоб в такий спосіб осягнути життя вічне.
Коментарі
Дописати коментар