Останні слова Спасителя або яким би був наш останній пост у Фейсбуці?

Трішки правди.


Цей дощ, ці яблуні. Цей сад.
Ця річка, ці ліса, поля безкраї,
Будинків рідних довгий ряд.
І мої друзі, інших вже не має.

Де в світі ще така краса,
Що заставляє в глибині щиміти!
Хіба десь краща річка, ніж Свіча,
Що може мої спогади зігріти.

А гори наші, що сивіють вдалині!
Ці сивочолі свідки всіх  його подій.
Завжди здавались маревом мені
Вечірнім маревом в Дністра воді.

Моє Журавно, де я зараз трохи гість,
Назавжди в серці залишилось домом.
Йому сьогодні принести бажаю вість,
Його дороги, це насправді сором.