Трішки правди.


Цей дощ, ці яблуні. Цей сад.
Ця річка, ці ліса, поля безкраї,
Будинків рідних довгий ряд.
І мої друзі, інших вже не має.

Де в світі ще така краса,
Що заставляє в глибині щиміти!
Хіба десь краща річка, ніж Свіча,
Що може мої спогади зігріти.

А гори наші, що сивіють вдалині!
Ці сивочолі свідки всіх  його подій.
Завжди здавались маревом мені
Вечірнім маревом в Дністра воді.

Моє Журавно, де я зараз трохи гість,
Назавжди в серці залишилось домом.
Йому сьогодні принести бажаю вість,
Його дороги, це насправді сором.


Коментарі

  1. Дороги наші сьогодні відображають стан мислення людей. Вони проматюкані наскрізь. Підчас прокладання і за роки їзди по них матюкливого народу. У слові - ключ до "феномену сьогоднішніх наших доріг". А лихослів’я випливає від горілки з салом. Зміна мислення, з матюкливого на Боже - початок ремонту доріг, оновлення трубопроводу і штукатурки облізлих будинкуів.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар