Екологічна проповідь на 12 Неділю від Зіслання Святого Духа.

«Що маю робити, щоб осягнути життя вічне?», з таким запитанням підійшов до Ісуса молодий юнак. Таке запитання молода людина в наш час задає не так часто, як би цього хотілося. Сьогодні молода людина більше переймається тим, де їй вчитися, де працювати, з ким одружуватися, але аж ніяк не думає про життя після життя. І те, що молодий юнак із євангельського уривку виношував у собі таке запитання, свідчить про його певну зрілість, як особи. Подальша розповідь Євангелія стосуватиметься того, що заважало йому проявити своє прагнення досконалості, але то вже інша історія. Хотілося б, на сам початок, наголосити на тому, що юнак сам особисто перед Ісусом визнав, що ще змалку навчився виконувати заповіді. Чия це була більша заслуга – батьків чи вчителів, ми не знаємо. Але те, що це сталося завдяки комусь, це повністю очевидно.
Сьогодні батьки докладають чимало зусиль для того, щоб їхня дитина отримувала якісну освіту, якісну їжу та одяг, а також якісний відпочинок. Проте є щось, про що часто забувають батьки, а саме якісне виховання. Для того, щоб виховати особу, яка любитиме природу, відчуватиме свою відповідальність перед Господом Богом за цей сотворений світ, потрібна докладати чималих зусиль ще в дитинстві. Нерідко я був свідком того, як хлопчик чи дівчинка отримували задоволення від того, що причиняли біль тварині. Важко зрозуміти, чим керуються батьки, коли мовчать на те, що дитина б'є собаку чи кота, або ж топчуть мурашок чи знущаються над птахами. Можливо вони й зовсім не здогадуються, що їхнє мовчання може обернутися в майбутньому страшною катастрофою для них самих. Один знайомий священик, мі товариш, розказував мені історію про одного чоловіка, який прийшов до нього до сповіді. Він згадав свій гріх, який ніколи не говорив у сповідальниці, бо це сталося ще в ранньому дитинстві. Але до цієї сповіді, він мав в житті велике розчарування з того, що Господь послав йому німу дитину. Його син від самого народження не говорив і найбільшим бажанням того батька було почути бодай слово з уст свого сина. Через те, чоловік відчував до Бога велику образу. Але якось на проповіді, він почув про те, що багато хрестів, які людина має в житті, мають свій початок у нашому дитинстві. І як згадував той чоловік, він в той самий момент відразу пригадав собі, як будучи дитиною, він з друзями заради розваги лазив по деревах, відшукував пташині гнізда і виривав у пташенят язички. Він в один момент зрозумів, чому Господь послав йому такий хрест. Сповідь його була напевно найщирішою за ціле життя, це було справжнє навернення.

Для того, щоб наші з вами діти могли колись сказати за юнаком слова «все це (тобто заповіді), я зберіг змалку», ми повинні не забувати про свій власний приклад. Якщо на очах дитини ми хоча б раз залишимо сміття після себе на природі, то як ми пізніше зможемо пояснити дитині, що Господь створив для нас прекрасний і досконалий світ? Коли тато чи мама на вулиці кинуть обгортку з цукерок, то як можна буде в майбутньому почати розмову про те, що Бог все бачить і знає. Або коли тато миє своє авто у річці, то як пояснити колись дитині, чому колись було більше риби, ніж зараз. Я до цього часу не можу собі пробачити, що не підійшов до одного чоловіка, який загнав свій трактор в гірську річку Стрий, щоб його помити. Я пройшов мимо і промовчав на гріх, екологічний гріх. Той тракторист не виглядав випивши чи злим, я промовчав не через страх. Я промовчав тому, що це було за кілька десятків метрів до нього і я просто полінувався підійти. Наскільки він, той чоловік, не зможе сказати колись Христові «все це я зберіг змалку», настільки я не зможу сказати, що робив все можливе для збереження цього сотвореного Богом світу. Звичайно, що я з цього посповідався, але я для себе зрозумів, що наступного разу я не полінуюся підійти, бо Бог мені вже раз простив.
Що нам з вами робити сьогодні, щоб осягнути життя вічне? Треба достойно прожити життя дочасне. Що нам треба зробити, щоб сказати до Ісуса «Учителю добрий»? Самим знати, що таке доброта. Зрештою, що треба, щоб піти за Христом, позбутися оков прив’язання до матеріальних дібр. Сучасний світ, в якому ми живемо, дуже відрізняється від того світу, в якому жили євангелісти. Проте людина залишається тою ж само. Ті самі має прагнення до щастя, ті ж самі заповіді божі, ті ж спокуси і ті ж гріхи і та ж захланність. Звичайно, що все те ж саме, як було колись, лише в іншій формі.  Тому Христос, який «вчора, сьогодні і завтра – Той самий», нехай як той «учитель добрий» навчить нас сьогодні, людей третього тисячоліття, як сповнити святу Божу волю по відношенню до нас самих, як жити так, щоб здати належним чином звіт за те, як обходилися ми з Його творінням. І нехай нас не стосуються нас ці страшні Його слова: «Ідіть від мене, прокляті, у вогонь вічний , уготований дияволу і ангелам його…  істинно кажу вам: що ви не зробили цього одному з менших, Мені не вчинили!» То ж чинімо добро не лише до свого ближнього, але й до всього творіння. Амінь

Коментарі