Екологічний гріх.

 

Дивлюсь на небо, на безкраю даль,
І десь когось я знову виглядаю.
Того, без кого етика, добро, мораль,
В житті людини значення не мають.

Наш добрий Бог, кого зовем «Отець»
Є десь тут поруч,  він не так й високо.
Як із створінням поруч є його творець,
Так  ми без Господа, не зробимо і кроку.

Чому ж, коли я їду на своїм авто,
Я бачу руку із вікна авта навпроти.
Тим самим рухом, як жетон в метро,
Кидають  кругле щось із словом «шпроти».

І покотилася в кущі людська мораль,
І дзвін навколо чули всі, але не дзвону.
І стало тих людей в машині жаль,
А радше  стало жаль години скону.

Коли б людина думала про смерть,
Напевно б не зробила того кроку
А може б викинула свою руку геть,
Щоб бути в Царстві, викинула б око.

Але немає часу думать, і думок нема
Навушники на голові і повно звуку
Людина у житті одна, і чується сама,
Бо гріх спричинює із Господом розлуку.


Господь , як Батько,  нам усе простить.
Та чи простить байдужості, не знаю.
Коли найважливіша прийде мить,
Тоді покажу все, що в серці маю.

Можливо я не зроблю  кращим майбуття,
І може навіть за життя я розчарую всіх.
Але коли здаватиму я звіт за все своє життя,
Не хочу , щоб  писало там : «екологічний гріх».

Не маючи поваги до всього творіння,
Я виявляю неповагу також до Творця.
І як рослина гине без свого коріння,

Так і загину я, дійшовши до свого кінця.

Коментарі