Екологічний гріх.

 

Дивлюсь на небо, на безкраю даль,

І десь когось я знову виглядаю.

Того, без кого етика, добро, мораль,

В житті людини значення не мають.

Наш добрий Бог, кого зовем «Отець»

Є десь тут поруч,  він не так й високо.

Як із створінням поруч є його творець,

Так  ми без Господа, не зробимо і кроку.

Чому ж, коли я їду на своїм авто,

Я бачу руку із вікна авта навпроти.

Тим самим рухом, як жетон в метро,

Кидають  кругле щось із словом «шпроти».

І покотилася в кущі людська мораль,

І дзвін навколо чули всі, але не дзвону.

І стало тих людей в машині жаль,

А радше  стало жаль години скону.

Коли б людина думала про смерть,

Напевно б не зробила того кроку

А може б викинула свою руку геть,

Щоб бути в Царстві, викинула б око.

Але немає часу думать, і думок нема

Навушники на голові і повно звуку

Людина у житті одна, і чується сама,

Бо гріх спричинює із Господом розлуку.

Господь , як Батько,  нам усе простить.

Та чи простить байдужості, не знаю.

Коли найважливіша прийде мить,

Тоді покажу все, що в серці маю.

Можливо я не зроблю  кращим майбуття,

І може навіть за життя я розчарую всіх.

Але коли здаватиму я звіт за все своє життя,

Не хочу , щоб  писало там : «екологічний гріх».

Не маючи поваги до всього творіння,

Я виявляю неповагу також до Творця.

І як рослина гине без свого коріння,

Так і загину я, дійшовши до свого кінця.