Коментар на Євангеліє 23-ї Неділі по Зісланні Святого Духа

Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. 28 Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!” 29. Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. 30 Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. 31 І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. 33 Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. 34 Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. 35 І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались. 36 Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. 37 Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. 38 А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: 39 “Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому. Лк. 38 зач.; 8, 26-39
Багато уривків Святого Письма дуже легко уявити, коли чуєш чи читаєш про різні події з життя Ісуса Христа. Буря на морі, ходіння Петра по воді, численні уздоровлення, все почуте чи прочитане легко трансформується в образи у нашій голові. Натомість, деталі того чи іншого уривку можуть вислизнути з-поза нашої уваги. І ці деталі можуть нам допомогти більш цілісно сприймати зміст, який хотіли вкласти у своє Євангеліє євангелисти. Візьмімо до прикладу цей уривок Євангелія від Луки. Нам легко уявити собі особу біснуватого, його поведінку майстерно описує євангелист. Ще більш вражаючий образ стада свиней, які з кручі падуть в море. Натомість є чимало цікавих подробиць, на які наголошує автор. Мені впало в око те, що біснуватий, будучи одержимим, не носив одежі, а отримавши зцілення, сидів при ногах Ісуса в одежі. Я питаю себе, де він взяв одяг? Пастухи повтікали, отже це мали би бути апостоли та ті, хто були його учнями. Вони переплили з Ісусом через Генезаретське озеро, а тому не могли мати в човні запасного одягу. Виглядає, що з ним поділилися тим, що мали  цей одяг на собі. Ми себе називаємо також християнами, послідовниками Ісуса. Я питаю себе, чи готовий я дати на вулиці одяг із себе тому, хто його потребує? Це легко зробити тоді, коли до тебе приходять додому, робив це не один раз. Але чи віддав би я одяг не з шафи, який я одягаю рідко, а свою куртку, сорочку, джинси !!!, в які я одягнутий зараз? І в пам’яті зринають спогади про враження від перегляду в семінарії фільму про св. Франциска. Чомусь, мене чи не найбільше вразив епізод фільму, коли святий віддає з себе весь одяг потребуючим і залишився нагим. Хотілося плакати від того вигляду юнака, що в такий спосіб виявив свою любов до ближнього.
Зараз є зимовий час. Чому б нам не проявити хоча б якусь частину тієї християнської любові і одягнути тих, хто на вулиці мерзне. Не завжди це є люди не  при умі чи біснуваті. Інколи, вони просто не мають у що одягтися. Тому ми можемо скільки завгодно себе вважати християнами, але поки не навчимося віддавати перевагу людині перед матеріальними речами, ми будемо ким завгодно, тільки не послідовниками Христа.
Найпростіше зробити так, як зробили пастухи та мешканці околиці, де Христос уздоровив біснуватого: попросити, щоб Христос покинув наше життя. Якщо вдуматися у зміст просьби мешканців тої околиці, можна зрозуміти її безглуздість. Як можна вигнати Того, хто створив Всесвіт, як можна страхатися Того, хто дає зцілення людині, як можна жаліти про свині, коли чийсь брат чи син став здоровим? Подібно є часом смішно бачити потуги людей, які роблять спроби протиставлятися Господу Богу, але шкода при тому самих тих людей. Квітка ніколи не ховається від сонця, чого не скажеш про плісень. Людина ніколи не скаже, що хоче жити без повітря, а риба без води жити не зможе. Кожен з нас є носієм Бога в собі, а тому бажання позбутися Його веде до духовного самогубства. Такими самогубцями після прочитаного уривку, виглядають для мене мешканці Геразинської околиці.

Коментарі