Не прогавмо цей шанс

Проповідь на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. 27.09.14.

Минулої неділі ми святкували свято Різдва Богородиці, жінки, через яку ми отримали спасіння в Христі Ісусі. Сьогодні ми вшановуємо Хрест Господній, що стався середником нашого з вами спасіння в Христі. У святі Різдва Богородиці ми вшановуємо Ту, що дала життя Христові. У свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста ми цілуємо своїми устами та кладемо поклони перед знаряддям смерті нашого Спасителя. Вони обидвоє сталися мовчазними свідками найбільшої трагедії людства, що сталася на Голгофті. І через них обидвох ми просимо заступництва в Ісуса Христа. Найповніше це проявляється в часі різних богослужінь на єктеніях чи відпустах, коли ми кличемо «молитвами Пречистої Діви Марії та силою Чесного і Животворящого Хреста… вислухай і милостиво помилуй».  Богородиця, яка знала про участь, уготовану її сину, прямувала за Христом до самого хреста. «Християнин не зможе зрозуміти Христа Спасителя без хреста, без готовності нести його разом з Ісусом», – сказав Папа Франциск під час ранкової Літургії у Ватикані, 26 вересня 2014. І ці слова понтифіка дуже влучно нагадують нам про те, що той, хто йде слідами за Христом, неминуче зустрінуть на своєму шляху хрест. І хрест найкраще розкриває нам ту істину, яку висловив св. Іван Богослов, що Бог є любов. Сучасна людина не любить хреста. Для когось він є ешафотом, для іншого безглуздям, а ще для іншого образою його чи її почуттів. Для справжніх християн він є знаком перемоги та божого заступництва. Кілька днів мав розмову із знайомим священиком, що повернувся із зони АТО. Він розповідав про хлопців, що вирвалися з-під іловайського котла. Їх солдати та капелани зустрічали як героїв, пропонували їм їжу, сигарети, одяг. Проте перше, про що вони просили, дати їм нагрудний хрестик. Хтось його не мав, хтось втратив, але це було для них чимось найціннішим, що дарувало надію на життя. Вони досвідчили Бога в конкретному місці і в конкретний час, і бачили Його помічну руку. Багатьох це справді поміняло, нерідко ті, хто були невіруючі, увірували і приступали до св.. Тайни Хрещення. І в контексті цих подій чую думку про те, що не прийнято дарувати хрестики з нагоди уродин чи новонародженій дитині, краще, нехай це буде медальйон. Аргумент для цього «залізний»: щоб людина в житті не мала терпіння!!! Це той неприємний момент, коли у священика опускаються руки, адже такі «аргументи» походять від тих, хто щонеділі є в храмі, приступають до св. Тайни Сповіді та Євхаристії. Що сталося з нашою вірою? З яким тоді серцем ми приклоняємо наші коліна перед хрестом, з яким лицем ми сміємо цілувати той хрест, і що для нас значать слова «Хресту Твоєму поклоняємося Христе і Святе Воскресіння Твоє славимо»? Хіба бути християнином, не означає взяти хрест Христовий? Хіба боятися хреста може той, хто себе називає учнем Христовим, тобто християнином? Хіба такий «християнин» не має частки з дияволом, який також боїться хреста? Не можна ні на хвилину забувати, що без хреста, не було б і Воскресіння. А це є те, для чого ми живемо, те, для чого ми вмираємо.

Сьогодні на нашій землі йде війна. Це не просто війна за територію, не є це етнічним чи релігійним конфліктом. Це конфлікт цивілізаційний. Байдуже, що з одного та іншого боку є ті, хто себе називають християнами. Воїн-християнин є той, хто захищає своє і не бажає чужого. Всі інші є вбивцями і мародерами. Нехай нас не зводять з пантелику люди із зброєю по храмах, священики, що стріляють по «укропах» з мінометів чи пастирі, які проклинають з амвона. Христос є з тими, хто терпить. Він був з тими полоненими воїнами, яких вели по Донецьку 24 серпня 2014 року, а не з тими, що кричали і плювали їм вслід. Чому? Бо він це перейшов. Христос є там, де правда, бо сам є Правдою. Тому дуже важливо свідчити правду всюди і на кожному місці, якою б гіркою вона не була. І служити правді, якою б безглуздою вона не виглядала. Сьогодні ми не маємо права допустити, щоб почуття прощення та любові атрофувалося в нас, що носимо хрест на своїх грудях. Сьогодні ми не є самі у нашій біді. З нами Той, хто Дорогою Правдою і Життям. І хрест Христовий, який ми сьогодні так урочисто вшановуємо, нехай станеться орієнтиром на Дорозі правди, щоб отримати вічне Життя. Амінь!

Коментарі