«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.» Луки 6, 31-36.
Слава Ісусу Христу! Останні слова цього Євангельського уривку є ніби підсумком всього того, чого навчав Ісус Христос. Явивши людям Того, на кого і «ангели на небі не сміють дивитися», наш Господь розкрив одну із рис Бога Творця – Його милосердя. Ця риса Бога є однією з багатьох інших, які зведені до абсолюту, абсолюту добра, любові і милосердя до всіх і кожного.
Ще більшу актуальність це має саме цього року, який проголошений в цілій Католицькій Церкві Роком Божого Милосердя. Кожен з нас, які називаємо себе християнами маємо велике покликання: статися синами Всевишнього. Сином є той, хто відповідально відноситься до спадщини батька. Сином є кожен, хто не зловживає його милосердям. Синами є ті, хто у всьому намагається бути подібним до батька і цінить його любов. На жаль, люди найчастіше подібні до злочинних виноградарів із Ісусової притчі про виноградник. Прикро є визнавати те, що сучасна людина вважає милосердя проявом слабкості, а не чеснотою. Про милосердя до ближнього написано багато. Натомість про милосердя до всього створеного Богом світу говориться не так і часто. Щоправда, в нашому щоденному житті прояви милосердя можуть бути часом відмінними від тих, якими ми їх звикли бачити. Актом милосердя є допомогти голодному, одягнути нагого, прихистити бездомного, відвідати хворого та багато іншого. А чому не можна вважати актом милосердя, наприклад, відмову від підпалів листя і сухотрав’я, явища так поширеного по наших парафіях? Хіба милосердям є те, що наші сусіди повинні вдихати ядучий дим нашої безгосподарності? З приходом осені майже кожен сільський господар ніби хвалиться зібраним урожаєм картоплі, вважаючи за честь підпалити якнайбільше бадилля та бур’янів! Яке це милосердя до ближнього, що замість чистого повітря дихає токсичним димом? Хіба не є милосердям для землі внести в неї мінеральні добрива з перегною, замість хімічних добрив? Це великою мірою стосується домашніх і фермерських господарств. Гонитва за прибутком може зробити з сина Всевишнього сином мамони. Відповідальний господар, який є християнином обов’язково має думати за споживачів своєї продукції. Це є актом милосердя до кожного, хто куштуватиме овочі, фрукти та інші продукти, вирощені на землі. Коли особа робить наріжним каменем свого життя гривню, долар чи євро замість віри, це несе загрозу всьому живому. І ми це спостерігаємо в щоденному житті. Чорна випалена земля, переповнені сміттєзвалища, спорожнілі ріки, вирубані та засмічені ліси є німими свідками бажання людини «мати», замість покликання людини «бути». Бути синами Всевишнього, бути свідками його милосердя у світі, бути братом всього живого, як про це висловлювався св. Франциск з Асижу.
Цю землю ми, люди, отримали у спадок від нашого Небесного Батька. Цей спадок ми передаємо з покоління в покоління, але не як сини Всевишнього, а як злодії. В індіанців було цікаве прислів’я: «Ми не успадковуємо світ від наших пращурів, ми беремо його в борг у наших нащадків.» Виявом милосердя для наступних поколінь є передати квітучу та чисту землю, а не винищену нашим гріховним ставленням до неї. «Тільки коли останнє дерево висохне, останню рибу буде виловлено, і останню ріку буде отруєно, – ви зрозумієте, що не можете їсти гроші», казали ті ж самі індіанці. Чому ж ми, християни, які маємо повноту Божого Одкровення, поводимося менш відповідально за нехристиян? Чому нехтуємо покликанням бути милосердними, як Отець?
В цьому євангельському уривку є речення, у якому згадується те, що відрізняє нас від інших релігій. Це речення має безліч різних інтерпретацій і пояснень, що вказує на наше небажання його сприйняти дослівно. «Любіть ворогів ваших, добро чиніть їм». Христос виконав це на хресті, коли молився за тих, що Його розпинали: «Прости їм Господи, бо не знають що чинять». Молитва за наших ворогів і ворогів всього живого на цій землі є обов’язком всіх нас, християн. Часом це може бути єдиним дієвим способом для їх навернення. Просити у Бога Творця прощення екологічних гріхів ворогів творіння є нашим з вами ділом милосердя та практичного чинення їм добра. Не можна ні в якому разі сповнюватися ненависті і протиставлятися любові. На жаль, така поведінка часто характеризує членів багатьох природоохоронних громадських організацій. Якщо ми дозволимо собі ненавидіти, ми стаємося переможені. Якщо молитимемося і терпеливо будемо навчати того, як статися синами Всевишнього, ми стаємося «світлом світу», «закваскою» для Царства Божого. Лише слідування словам Христа і їх виконання може гарантувати нам те, що ревність у боротьбі за існування всього живого не стане самоціллю, а одним із шляхів осягнути спасіння. Ніколи любов до створіння не може перевершувати любові до людини, навіть якщо вона є ворогом цього створіння. Ілюстрацією цього є оздоровлення біснуватого в Геразинської околиці і знищення цілого стада свиней. (Лк 8, 26-34) Мешканцям цього краю було більше шкода тих свиней ніж бідного біснуватого, одержимого легіоном злих духів. Тому і попросили Христа відійти з їхніх околиць. Це добрий приклад, який показує вартість людини в Божих і людських очах. Тому чим більше ми з вами роздумуватимемо про вартість нас самих з погляду Господа, тим більше будемо намагатися відповідати тим критеріям відповідального сина Всевишнього, а не злочинних слуг, ласих на спадщину яка нам до кінця не належить. Не проганяймо Христа «з наших околиць». Нехай Він і Його слова будуть наріжним каменем у цій боротьбі за порятунок творіння.
Просімо у милосердного Бога мудрості та відваги уподібнюватися своїм життям до милосердного Бога. Виливаймо, як він милосердя до всього того і всіх тих, що нас оточують. І принесімо Богу плоди нашого покаяння, щоб не втратити дару синівства і не закопати талант Його довіри до нас в землю. Бог має більше, ніж роздав. Це стосується і Його милосердя! Амінь!
Коментарі
Дописати коментар