Останні слова Спасителя або яким би був наш останній пост у Фейсбуці?

Чому варто купатися на Богоявлення


Шкода, що чимало моїх друзів та знайомих повелися на статтю священика Євгена Заплетнюка з подібною назвою "Чому НЕ варто купатися на Богоявлення". Прикро, коли хтось роздуває проблему там, де її немає і близько. Ще й смішно, коли намагаються робити це з таким завзяттям, ніби справді йдеться про втрату віри. Серед нас справді багато забобонних людей. Вони їздять з нами в одному транспорті. Чи маю я відмовитися від нього, бо ним користуються вони? Легковірних людей ще більше. Але чи маю я не ходити до басейну, бо й вони туди ходять? Я купаюся взимку на ріці лише один раз. На Богоявлення. Чи це додає чи заміняє мені віру? Звичайно, ні. По-перше, це можливість випробувати свій характер. Так, це не приносить мені якогось задоволення. Радше незручності. Але такі ж самі незручності я відчуваю тоді, коли заставляю себе піти на тренування чи просто встати раніше звичайного. По-друге, це гарна розвага. Я роблю щось один раз в році. І роблю це разом з моїми парафіянами та друзями. По-третє, це справді здорово. На другий день після купання я відвідую своїх парафіян з Йорданською водою. За ці 5 років я не знав жодного випадку, щоб хтось захворів. Навпаки, хворі були дехто з тих, хто не купався. Кого не питаю, ніхто не може мені назвати і трьох людей, хто б дістав обмороження чи запалення легень. Напевно о. Євген може назвати такі випадки. Але навіть він погодиться, що частка хворих є більшою серед тих, хто не купаються на Йордан. По-четверте, до купання ніхто нікого не змушує. Я ще не зустрів нікого, хто б пошкодував про те, що купався цього дня. Натомість назву десятки осіб, хто шкодує, що не брав участі в йорданському купанні. Примішувати сюди щось поганське є взагалі якоюсь манією. Воно таке ж поганське, як і коляда, щедрування, вінчування, гаївки тощо. Ні я ні мої однодумці не очікують від йорданської води і занурення в неї обмиття з гріхів. Максимум - це здоров'я тіла. І якщо людина занурюється справді з щирою вірою та довірою до Бога, це не є ніякою "зневагою святині", як пише о. Євген. Навпаки, формуючи свій характер, людина формує духа. Сильна духом людина здатна йти проти течії і триматися правди. Цього року я купався в підряснику. І не через маразматичні звинувачення в "ексгібіціонізмі" о. Заплетнюка. Просто зробив щось, не так як завжди. Як буде наступного року не знаю. Але спробую скупатися ще раз. Бо стаття о. Євгена лише укріпила мене в думці, що я все роблю правильно.