Кілька слів про любов

Сьогоднішнє недільне Євангеліє містить "ядро" нашого з вами християнства. І Богові так сподобалося, щоб ми чули  цей уривок на другий день після свята Покрови, Дня Захисника Вітчизни!
Ніхто до і після Христа не вчив любити своїх ворогів. Не мати ненависті і любити, погодьтеся, дещо різні речі. Як би нам всім хотілося, щоб Господь був недобрим для невдячних і злих. Хтось навіть віру втратив, бо не хоче мати такого Бога, що любить всіх одинаково. Милосердя є тим, що уподібнює нас до Бога.
Для когось бути патріотом є тотожним ненавидіти ворога. Стало звичним вітання "Смерть ворогам!", яке цілком протилежне духу сьогоднішнього Євангелія. Якби цього уривку про любов до ворогів не було, було б справді простіше жити. Але він є. Є і залишається "лакмусовим папірцем" нашого християнства!
А тепер сам текст.

Євангеліє від Луки 6, 31-36.

31. Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.

32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33. I коли чините добро тим, що вам чинять, яка ваша заслуга? І грішники те саме чинять. 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка ваша заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий для невдячних і злих. 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.