Сьогодні дізнався, що на одного друга в Фейсбуці стало менше. Ні, він не видалився із списку друзів, не "забанив" мене і не ліквідував власний акаунт. Він несподівано для всіх і, напевно, для себе помер. Смерть тих, з ким ти віртуально спілкувався, але не встиг за життя обняти, потиснути руку чи просто усміхнутися завжди буде шоком і несподіванкою. Ти заходиш на сторінку друга і бачиш спіічуття людей. Але інстинктивно я шукаю останній пост людини. Для мене особливу цінність має цей останній пост, бо він ніби підводить риску під тим, чим жила ця особа, які були її цінності, який світогляд. В ньому є щось від того, що ми окреслюємо поняттям "справжність". Певен, що небагато з нас замислювалися над тим, про що би був наш останній пост, останні слова світу. Але всім важливо над цим на хвилю замислитися. Цей останній пост читатимуть багато людей і він може багато сказати про нас самих, якими ми були справжніми.
Пишу ці думки в Квітну Неділю. За кілька днів на богослужіннях ми почуємо з Євангелій останні слова Ісуса Христа на хресті. Євангелист Лука напише "Отче, у Твої руки віддаю Духа Свого", а євангелист Іван напише "Звершилося". Це різні варіанти одного і того самого: людське життя знаходить своє звершення лише в Господі Бозі.
А що би ви написали в Фейсбуці, якби знали, що цей ваш пост буде останній?
Коментарі
Дописати коментар