Про сліпоту. На 7 Неділю по Зісланні Святого Духа.

Чим сліпота є для людей, що бачуть?
Лиш щось уявне, на кшталт „пронесло”.
Для нас, це відчуття хіба щось значить?
Якщо в нас сліпоти ніколи не було. 

Це світло може адекватно оцінити
Лиш той, кого торкнулась сліпота
І той лиш знає, що значить прозріти
Кого надовго охопила темнота. 

Ні, стоп, хіба і ми часом не є сліпими,
Коли удень не бачим очевидні речі.
Як часто звемо всіх недобрими і злими,
А хочемо двигнуть хрест собі на плечі.

 Сліпим не є той, хто очей не має,
Бо буть сліпим, щось інше значить.
Напевне, з досвіду свого це кожен знає
Сліпцем є той, хто дивиться, але не бачить.
 
Мільйон людей на світ цей споглядає .
Дивується з краси, присвистує губами. 
Та вперто в ньому Господа не добачає,
Хіба ці люди не являються сліпцями? 

Натомість, ті сліпі, що віднайшли Христа,
Шукали Господа духовним зором свого серця.
Про віру в них Господь питає незпроста.
Бо віруючий не впаде, а тільки спотикнеться.