Куди йдемо, і що
несем з собою,
Із чим прийдемо в
скоре майбуття?
Протистояння
українців, поле бою,
А час іде,
минулому немає вороття.
Що я віддам
онукам, що є націнніше?
Матеріальне ж перетвориться
у тлін.
Чому б не дати те,
що найславніше,
Що завше дало
сили встать з колін.
Цей найдорожчий
скарб – то мова.
Вона для кожного
є чимсь святим.
Із нею, поряд, гроші
- пил, полова.
Без мови честь і
слава просто дим.
Новітні яничари,
що забули неньку,
Сліпі проводирі,
що вибрані сліпими.
Панам своїм
вклоняються низенько,
А мову й звичаї
чужих зовуть своїми.
Хіба не їх давно
прокляв Кобзар - Шевченко,
Хіба не проти них
боролись наші всі герої?
Запроданців
новітніх звуть «колісніченком»,
Ім’ям Вадим не
будуть зватись внуки мої.
Як виступили
проти орд студенти Крут,
Нехай і молодь
скаже своє слово нині.
Щоби онукам
передати мову, а не бруд.
Цінити ж те що цінне
- дано лиш Людині.
Коментарі
Дописати коментар