Передай далі...

Куди йдемо, і що несем з собою,

Із чим прийдемо в скоре майбуття?

Протистояння українців, поле бою,

А час іде, минулому  немає вороття.

Що я віддам онукам, що є націнніше?

Матеріальне ж перетвориться у тлін.

Чому б не дати те, що найславніше,

Що завше дало сили встать з колін.

Цей найдорожчий скарб – то мова.

Вона для кожного є чимсь святим.

Із нею, поряд, гроші - пил, полова.

Без мови честь і слава просто дим.

Новітні яничари, що забули неньку,

Сліпі проводирі, що вибрані сліпими.

Панам своїм вклоняються низенько,

А мову й звичаї чужих зовуть своїми.

Хіба не їх давно прокляв Кобзар - Шевченко,

Хіба не проти них боролись наші всі герої?

Запроданців новітніх звуть «колісніченком»,

Ім’ям Вадим не будуть зватись внуки мої.

Як виступили проти орд студенти Крут,

Нехай і молодь скаже своє слово нині.

Щоби онукам передати мову, а не бруд.

Цінити ж те що цінне - дано лиш Людині.