Передай далі...




Куди йдемо, і що несем з собою,
Із чим прийдемо в скоре майбуття?
Протистояння українців, поле бою,
А час іде, минулому  немає вороття.

Що я віддам онукам, що є націнніше?
Матеріальне ж перетвориться у тлін.
Чому б не дати те, що найславніше,
Що завше дало сили встать з колін.

Цей найдорожчий скарб – то мова.
Вона для кожного є чимсь святим.
Із нею, поряд, гроші - пил, полова.
Без мови честь і слава просто дим.

Новітні яничари, що забули неньку,
Сліпі проводирі, що вибрані сліпими.
Панам своїм вклоняються низенько,
А мову й звичаї чужих зовуть своїми.

Хіба не їх давно прокляв Кобзар - Шевченко,
Хіба не проти них боролись наші всі герої?
Запроданців новітніх звуть «колісніченком»,
Ім’ям Вадим не будуть зватись внуки мої.

Як виступили проти орд студенти Крут,
Нехай і молодь скаже своє слово нині.
Щоби онукам передати мову, а не бруд.
Цінити ж те що цінне - дано лиш Людині.

Коментарі