Не прогавмо цей шанс

«Не май інших Богів крім мене».



 Зображення
Присвячується шукачам чудес і перепрошую за численні «лапки» у тексті.

Коли я пишу ці рядки, перед моїми очима виринає образ старенької згорбленої жінки, яка чимчикує з двома клунками до старенької школи у моєму рідному Журавні. Це було наприкінці вісімдесятих, або початку дев'яностих років, коли я був школярем. Ця бабуся приїхала із одного із сіл району автобусом, щоб стати свідком «чуда». На одному із вікон школи з’явився лик Ісуса Христа, який бачили майже всі, крім мене грішного. Це була ціла серія подібних «чуд» по всій Львівщині. Чутка про це миттєво облетіла навколишні села і до школи попливла людська ріка. Із кількох сотень людей біля тої школи, я запам’ятав чомусь саме цю кволу та немічну жінку. Якщо чесно, я не пам’ятаю того зображення на віконній шибці школи, натомість запам'ятав її, тому що багато думав про те, скільки сил витратила вона, щоб у свої роки, чи не востаннє прийти до школи.
Кілька днів тому місто Стрий сколихнула новина про об’явлення Богородиці на дереві, що росте у одному із парків, який стрияни здавна полюбовно звуть «Козячим». За лічені години новина про «чудо» облетіла місто по кілька разів. Тоді я ще не розумів і не усвідомлював того, як швидко може поширюватися інформація серед людей у місті, даючи фору сучасним методам оповіщення про воєнний стан.  Коли я проходив у той день по вулиці і чув фразу на кшталт «Ви там були?» або «Я там був», або дієслово «бачити» у різних відмінках, я знав про що йдеться. І все одно тоді я ще не розумів того, що відбувається.  Коли до мене дзвонили деякі священики та розпитували про «об’явлення», я ще не надавав тому серйозної уваги. Навіть, коли я під вечір не міг зайти на два найбільші Стрийські сайти, які передають місцеві новини, бо вони на деякий час «впали» під тиском відвідувачів, я ще з того сміявся. Але коли я в соціальних мережах побачив фото і відео «об’явлення», які поширювали мої парафіяни, мені стало трохи не по собі. Я відчув якийсь внутрішній дискомфорт, який напевно відчуває вчитель математики, що кілька років вчив учня математики, а той у старших класах не може помножити 2 на 2. Мені чомусь стало дуже страшно, коли я бачив по відео людей, які відколупують кору дерева. Мені стало соромно, коли я взнав, що там побували і мої парафіяни. Мені було сумно, коли я отримував «на горіхи» від мирян, коли я під фото ставив свої негативні відгуки чи коментарі. Мені казали, як я можу не вірити в об’явлення, коли про це не було думки комісії з єпархії. Хоча називати пляму об’явленням без рішення комісії вважають всі нормальним. Я назвав це масовим психозом, бо не розумів, чому люди звільняються швидше з роботи, школярі втікають з уроків, а хворі покидають лікарняні ліжка. Я і тоді, і зараз не розумію, чому під деревом людей більше ніж у храмі, що знаходиться в кількох десятках метрів.. Або чому потрібно вдивлятися годинами у пляму на дереві, щоб побачити Богородицю, якщо у Катедральному Храмі знаходиться старовинна її чудотворна ікона, біля якої десятки, якщо не сотні людей отримали численні ласки. У моїй голові у ці дні постійно не дає спокою це «чому». І найголовніше «чому» стосується того, чому це сталося у Рік Віри. Сталося у місті, яке завжди стояло, як мені здавалося, на міцному християнському фундаменті, місті, у якому храми вщерть наповнені людьми, людьми, які кожну неділю є свідками чуда. Чуда, коли Господь промовляє до нас словами Євангелія. Чуда, коли відбувається переміна людини у сповідальниці, чуда, коли хліб і вино стаються Тілом і Кров'ю Господа Нашого Ісуса Христа, чуда, коли сам Господь входить до Людини. Тепер я розумію, чому біля Христа на Голготі не було свідків Його чудес. Їх було стільки багато, що люди подумали, що це є нормально, так буде завжди. Всі хотіли ще одного чуда, цікавішого, щоб Христос зійшов із Хреста, чого не сталося. Я ставив собі питання, що б зробили зі мною люди, які прийшли побачити Богородицю, коли я б привіз велику фігуру Божої Матері та запропонував би зрізати дерево і на тому місці встановити її. Що зробили б мені мої парафіяни, коли я б запропонував молитися вервицю біля фігури, а не біля дерева. І що зробили б врешті-решт наші люди із тим деревом, себто, за скільки хвилин воно б по шматочку розійшлося по домівках стриян?
Зрізавши те дерево, отримав би чималий штраф від міської влади, але від людей би, напевне, живим не вирвався.
Ну що ж,  дорогі спів-брати у священстві. У цей Рік Віри треба закотити рукава і взятися ще з більшим завзяттям пояснювати, чим відрізняється віра від вірування. Віра міняє людину, а вірування ні. Віра пов'язує людину з Богом, а вірування з річчю, амулетом, деревом і.т.п. Віра не має нічого спільного з цікавістю чи страхом, і є, по суті, Даром з Небес, а не чуткою. Чутка про Воскресіння Христове була початком віри апостолів, але Дух з висоти дарував справжню віру та силу свідчення. Апостоли йшли і розповідали про Христа, якого за життя знали менше, ніж дізналися по його смерті та Воскресінні. Перемінені самі, міняли інших, зробивши інших свідками, які не бажали бачити, лише вірувати. Зрештою, і блаженними Христос назвав тих, які не бачили, а увірували. Невже всі про це забули? І чи вірування в такого роду «об’явлення», не свідчить про нашу кризу віри? Адже людина не хоче бути такою блаженною, що вірить, не бажаючи бачити щось надприродне  Господь подав нам гарне наочне свідчення того, як вірують наші люди, допустивши це явище. Тепер ми краще знаємо про «матеріал», з яким ми маємо справу. Цей «матеріал» хтось назве побожністю, але я назву його відступництвом, адже відступивши від храму, приступили до дерева, відступивши від справжніх святинь, приступили до плями, замінили віру сурогатом віри, який називається «вірування».


P.S. Поки що, ще жодної людина до мене через порушення Першої Заповіді Божої до сповіді не приступала. Це трохи мене тривожить.

Коментарі

  1. Мене цей випадок абсолютно не здивував, мені цікаво, чому він здивував Вас? Я набагато менше спілкуюсь з різними парафіянами. Це нормальна реакція людей вихованих на прощах, паломництвах і "душпастирстві треб".

    ВідповістиВидалити
  2. Я написав, що найбільше мене "приємно" здивували мої власні парафіяни. І це болить найбільше. Зрештою, і в родині приходиться багато говорити про це. Зрештою не від здивування це писав, а від відчуття якогось безсилля, чи що.

    ВідповістиВидалити
  3. Розумію. Наші люди, тобто сучасні люди, шукають миттєвий результат. Вони не проти бути християнами і мати тверду віру, тільки не хочуть нічого для цього робити. Хочуть щоб так "оп!" і як кнопку натиснути все в голові помінялось. Так, щоб моментально - без зусиль. Така психологія діє в всіх сторонах життя і в духовному так само. Звідси і підвищений інтерес до всяких місць і містечок "їм же ність числа" (де "особлива" благодать)... Це один аспект тільки звісно, але часто ігнорований. Поможе тільки катехизація, тих, хто вже ходить в Церкву, глибока катехизація від самого фундаменту. І пояснення всього що діється в храмі і т.п. Чому люди шукають такі "знаки" дії Бога? Бо вони їх не бачать в храмі, це як колись сильно поширились паралітургійні практики, сентиментальні набоженства - це не був наслідок латинізації (як завше кажуть), ні - просто люди не переживали Літургії, Вечірньої чи Утрені... Я не закидаю священикам (не подумайте) якогось лінивства, але є те що є з одного боку є сучасна культура (яка вже перестала бути християнською) в якій на щодень живе людина (як бути християнином "менеджеру середньої ланки"? Треба ставити собі таке дурне питання постійно) - священик повинен читати сучасну літературу, цікавитись що читають/дивляться його парафіяни, хто і що формує їх цінності щоденного життя. Це про культуру, а з іншого боку це катехизація. Я бачив на одних катехезах, дуже грунтовних, люди, які не десяток років ходять регулярно в храм відкривали для себе елементарні підвалини Християнської віри.

    ВідповістиВидалити
  4. Я звісно, не священик і не знаю як це все відбувається. Але я б обмежив доступ до Таїнств, масовий доступ. Прийшли похрестити дитину - а треба бути свідомим, що похрестити дитину можна тільки в тому випадку, якщо дитина виховуватимиться в атмосфері віри, коли в сім"ї буде передаватись віра ЩОДНЯ, змалку. Тільки в такому разі має сенс хрещення дитини. Про шлюб взагалі мовчу. Треба навчити людей шанувати і благоговіти перед Таїнствами і Тайною Бога. Мій знайомий священик з РКЦ не раз відмовляє дати шлюб чи охрестити, коли не впевнений що люди глибого свідомі того, що це таке. В нас нажаль такого нема. Поки що.

    ВідповістиВидалити
  5. Додам в діалог дещо з лінгвістики...Вибачаюсь,якщо не до місця...
    Промовляючи слово "віра" і похідні від нього ("вірити","вірування","довіра" тощо)ми повинні розуміти,що слова завжди є назвою тих чи інших понять,а поняття виникають чи виникли на основі образів,котрі рояться у наших головах допоки ми існуємо.
    Як не дивно,люди вкладають у зв"язку з цим різний зміст у слова.Інколи якась спільнота приходить до більш-менш погодженого змісту тих чи інших слів і тоді виникає мова - засіб спілкування.Я навмисне викладаю свої думки з багатьма застереженнями,щоб підкреслити постійну природну плинність і не визначеність цього процесу.
    Викладене стосується і поняття "віра".Першоосновою виникнення цього поняття,на мою думку,була і є природна вмонтована в нас властивість сприймати довколишній світ і себе в ньому на основі своїх внутрішніх відчуттів.Віра в щось не потребує доведень,бо це поняття є протилежним до поняття "доказ".
    Отже, віра,в цілому як корисна властивість людської природи,може проявлятися будь-де, будь-коли і у будь-що.
    При всьому цьому я розумію,що у своїй статті Ви маєте на увазі віру у не рукотворність усього сущого,Віру у Бога,Віру у Христа,але,здається, варто пам"ятати про те,що лежить в першооснові вчинків людей.У цьому сенсі слово "віра" варто писати з великої букви.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Те, що лежить у першооснові, і є вірування. Вірування, це те, чого ми до кінця не знаємо, не розуміємо і відтак додумуємо, згідно нашого досвіду. Справжня Віра є даром Бога людині, у якому Він сам відкриває частину правди про себе, даруючи свого роду підручник віри, Боже Слово, з яким ми повинні звіряти свою Віру, щоб вона знову не скотилася до примітивного вірування. Так я це розумію, хоч можу бути, звісно, і неправий

      Видалити
  6. Отче, ви у своїй статті пишете як церковник, котрий вихований в певному, вузькому керунку думки і знання, тому все сприймаєте крізь призму "а що скаже церковний уряд?". Не треба давати право комусь за вас вирішувати, у що вам вірити. Не шукайте собі кумирів серед вищих церковних чинів, наче їм дана непомильність. Читаючи історію про Лурд і Фатіму, як боляче було сприймати те, що священики не вірили словам дітей, випробовували їх, залякували! Сьогодні маємо аналогічну ситуацію: отець не вірить своїм парафіянам! Він не вірить у своїх парафіян! Він є новітнім фарисеєм, який впевнений, що спасіння у храмі. Згадайте Івана Хрестителя, Ісуса Христа, старозавітніх пророків - вони проповідували за межами синагог! Сьогодні священики не допускають думки, що Бог є скрізь, що Він у різний спосіб дає свої об"явлення. Ні , вони приватизували Бога, прив"язали живого Бога до іконостасу, розіп"яли Його, щоб Він не міг вийти до людей! Вони взяли на себе право вирішувати, що боже, а що ні. На щастя, душі людські тягнуться до Божих об"явлень як дорогоцінного дару Господа і відчувають, де правдива присутність Бога - не в обрядах, не у мурованих людьми будівлях, створених для звеличування будівничих і меценатів. Бог нині свідчить через Його творіння, без посередників і вказівок з адміністрацій! Богу не потрібні підтвердження Його величі і слави - це Він чинить для нас, грішних. Зневіра сьогодні є серед священників, а не мирян. Священики самі відштовхують мирян від церкви такими фарисейськими проповідями - мертвими, зарозумілими, заплутаними, примітивними. Добре, що люди шукають Бога, горнуться до Нього. Цікаво знати, чи УГКЦ визнала з"яву Богородиці у селі Мервичі за Куликовом, недалеко Львова? Горе вам, церковники, що позбавляєте людей живої віри, а проповідуєте мертвого Бога! Багато теоретизуєте, а на практиці нездатні виявити того, що навчаєте! Не фігурі Богородиці треба молитись, а місцю її з"яви, нерозумний! Ви пишете, що зрубали б те дерево, а згадайте з передання, що було, коли один чоловік хотів перекинути гріб, в якому лежало тіло Богородиці? І хай вам буде соромно за таке святотацтво!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Хрестоматійна маніпуляція, хочемо виправдати якусь бздуру - заходимо з антиклерикалізму:)

      Видалити
  7. Пане Андрій, на фото "обявлення" я не побачив рис не те що Богородиці, але ні жінки, ні людини. Якщо ви вважаєте, що їсти чи варити чай з кори того дерева є живою вірою, то мені вас шкода. Ваша риторика не витримує жодної критики, бо тут у ваших закидах, мені немає чого коментувати.Якщо ви скажете, що вчора на Літургії приступили до Живого Бога, я зможу продовжувати з вами дискусію. Якщо ж ви давно не приступали до покаяння і не приступаєте до Євхаристії, тоді назвати вас християнином з живою вірою не можу. Якщо так, значить ви говорите про живу віру, а сам усередині віру замінили на сурогат. Залишається тоді за вас молитися. То що, продовжуємо дискусію?

    ВідповістиВидалити
  8. Слава Ісусу Христу! Отче Олеже! Щодо "плями" на дереві (Господи, прости!). Прошу отця прикласти поруч ікону Богородиці і порівняти схожість. Оскільки зображень Богородиці в іконографічній традиції є чимало, віднайдіть будь ласка ті, які мають білі і сині ризи. І Ваші сумніви розвіються. Прикро, що отець погоджується з попереднім коментатором щодо обмеження доступу до Таїнств, а в моєму коментарі засвідчуєте щоденну потребу цього. Провідний меседж мого послання до Вас: Не відштовхуйте людей від Бога! Сам Ісус у Євангелії засвідчив, що люди будуть поклонятися Богові на кожному місці. Навіщо ви тиснете на своїх парафіян, обмежуєте їх у вірі? Чому й мій коментар ігноруєте? Якщо Ви чогось не бачите чи не розумієте, то чому інші повинні страждати від цього? Вам повірено Богом провадити душі людей до Нього, а Ви, отче, є невіруючим Хомою у цій ситуації. Беріть приклад зі своїх парохіян і не забувайте, що з уст немовлят Бог учинив Собі хвалу. Прикро, що Церква в особі кліру, нагадує фарисеїв і книжників, які не дають спастися ближнім, закривають від них Царство Боже. Прослідкуйте історію Церкви, часи інквізиції, папських булл, виникнення протестантизму. Дяка протестантам, котрі повернули людей до віри, дали їм Біблію рідною мовою, позбулися розкошів у храмах. Тепер ми, католики і православні, маємо вільний доступ до Слова Божого. А Церква далі займає консервативну позицію, продукує Євангелії в позолоті, швиденько прочитає уривок з нього і заносить за Царські врата. Прочитайте про більшовицькі часи, чому руйнувались храми, засилали отців? Це покарання від Бога за те, що Церква захопилася матеріальними благами і забула про віруючих. Не позолота потрібна Богові, не ритуали, а щира молитва і щирий спів душ. Люди не є рабами Божими, як вчить Церква, але Дітьми Його. Богові не потрібні раби, Він - не рабовласник, але Люблячий Батько. А Святе Причастя вірним нагадує Канібалізм. Не хоче людська душа приймати Тіло і Кров Господа, тому що любить Його і не бажає Його їсти. Священики: не робіть з людей канібалів і затурканих рабів! Скільки Папа Іван Павло Другий зробив доброго для Церкви! А його наступник згорнув розвиток Церкви і знову привів людей до догматів, до інквізиції. Настав час Церкві стати більш відкритою до віруючих і до Бога. Допомагати усім потребуючим, а не збирати пожертви лише для літургійних потреб. Христос зціляв потребуючих безкоштовно, а Церква збирає пожертви, а називає себе послідовницею Христа. Де тут Правда? Хіба тільки греко-католики будуть спасенні? Чи інші релігії та вірування не ведуть людей до Бога? Не прив"язуйте спасіння до святих Таїнств! Бачачи красу творіння Божого, зорі небесні, пізнаючи Закони Божі ми вкотре підносимось душею до Господа і хвалимо його Премудрість! А ви ховаєте від людей істину, що до Бога є безліч доріг. Так як розмаїтий рослинний і тваринний світ, так і Господь відкривається людям у різний спосіб. А ви, церковники, боїтеся і боретеся за свої "хлібні" місця більше, ніж за спасіння душ. І за це будете осуджені Богом! Видаєте "Катехизис" на 600 сторінок, нагадуючи книжників, а владика Андрей видавав на сто сторінок, щоб усім було зрозуміло. Кайтеся і йдіть в ногу з часом! Бо третя таємниця Фатіми пророкує загибель Ватикану, який погряз у грісі й остаточно втратив Божу благодать. Церква покликана рятувати душі і тіла ближніх, а не оскверняти образ Божий!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну прям новий Ісая:) Я в принципі не розумію пане Андрію навіщо Ви тут апелюєте до Католицької Церкви місцями (напр. до Івана Павла ІІ), коли водночас пишете речі, які до Католицької Церкви не мають стосунку: "Не прив"язуйте спасіння до святих Таїнств!". Найближча зустріч з Христом відбувається в Тайні Євхаристії, всі інші речі, включно з об'явленнями є другорядними. Які силуети на дереві чи на цементі Вам потрібні, коли сам Бог приходить до Вас в Пресвятих дарах... Вам треба взяти Катехизим для дітей в руки, за перший клас для початку, а не критикувати Катехихзм УГКЦ, який Вам і справді буде заскладний.

      Видалити
    2. Не прив"язуйте спасіння до святих Таїнств! Це ваші слова. А слова Христа трохи інші:
      "Хто не їсть Тіло Моє і не пє Мою Кров, не матиме життя вічного"
      Тому, дискутувати з вами не маю жодного бажання. У вас в голові каша з різних знань, не ображайтеся, але ви мене не можете чути, а я вас. А витрачати час на просто суперечку не хочу. Розкладіть все у себе по поличках. Визначтеся, хто ви, у ЩО ви вірите, хто дав вам знання і повноваження говорити до мене "Горе вам". Якщо ви від себе це говорите, то ваше свідчення не має жодної ваги.

      Видалити
  9. Дорогі брати і сестри в Господі - Слава Ісусу Христу! На щастя, часи буквоїдства і неуцтва відходять у минуле! Люди мають доступ до інформації і самі роблять висновки про сьогодення і минуле. Вони можуть читати Євангеліє без вставок і спотворень. Вони читають правдиву благу вістку, дану Ісусом і пізнають несказанну радість! Є чудова книга Ігоря Каганця "Пшениця без куколю", в якій Боже Слово очищене від фарисейських вставок. Він зібрав і систематизував багаторічну працю дослідників-текстологів Божого Слова! Сьогодні здійснилася правда Божа, сказана Ісусом у притчах про сіяча і кукіль. А церковники далі роблять вигляд, що їх це не стосується. Вони впевнені, що освіти в семінарії достатньо, щоб бути коментаторами волі Божої. Вони висміюють інших священиків, висміюють парафіян і вважають себе непомильними, забуваючи, що Бог промовляє до них і закликає до покаяння! Таємна вечеря не була символом канібалізму, але останньою трапезою Ісуса з учениками. А фарисеї свідомо внесли правки у текст і поширили його, щоб насміятися з християн. І таки направду євреї та свідки єгови сьогодні висміюють християн через відсутність знань і критичного мислення щодо всього, що їм передали попередники. А наші церковники бояться змін і новацій. Навіть молодий патріарх Святослав немає чіткої позиції з багатьох питань, бо його нашвидку обрали, щоб пригасити скандал навколо владики Любомира Гузара щодо його особистих поведінки і практик, про які стало відомо через його книжку. Церковний уряд вкотре як страус ховає голову в пісок, відмовчується. Добре, що не мовчав о.Михайло Димид у своєму блозі, коли визнав, що послання Патріярха Святослава "З нагоди року Віри" є незрозуміло написане для людей і подав свій варіант тексту. Знаю ієромонахів УГКЦ, котрі є різнобічно освічені й провадять парохіян до Бога зі щирістю і смиренням, чого не можу сказати про отця Олега, читаючи його коментарі. Сподіваюсь, що церковна управа відреагує на вашу, отче, поведінку і ви понесете покуту за ваші слова і вчинки. Така з"ява на Львівщині не перша. Те, що Церква мовчить, не вірить, висміює, свідчить не на її користь. Усім для початку раджу читати "Новий Завіт з коментарем", виданий з благословення Мирослава Івана Кардинала Любачівського, щоб бути правдивими послідовниками Христа, а не наївними обивателями, як отець Олег. Слава Ісусу Христу, брати і сестри в Господі. Амінь.

    ВідповістиВидалити
  10. Пане Андрій, дискутувати з вами не буду. Ті хто зачитуються Каганцем, це люди особливого складу розуму. Я ще до вас не доріс, і навряд чи коли-небудь піднімлюся. Продовжуйте зростати, а нам залишається маліти. Раджу написати свою книгу, обовязково її придбаю з вашим автографом. Можливо, вона матиме такий же успіх, як бестселлери вашого ідейного наставника. Гостріть перо, у вас все вийде.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар