На думці...

Змінити все, хіба ніхто про це не мріяв,

Хіба ніколи не було бажання змін?

Ми з боку чуєм голос: «Що ти вдіяв,

Для чого вдарив ти у той злощасний дзвін?»

І сумніви, як чорне вороння на небі,

Кружляють в головах у нас самих.

Вселяючи в думках лиш тінь і темінь,

Та що збудуємо з думок таких лихих!

Виходить сонце, хтось вселив надію.

В такі хвилини ми не чуємось самі.

Бо бити в дзвін, це те, що нині вмієм.

А сумніви нехай будуть у інших в голові.

Коли багато з нас будуть дзвонити,

А не лише "тредзвὀнити" навколо,
То буде шанс реально щось змінити,
Щоб вийти з зачарованого кола.